Нещодавно ми провели опитування в якому спитали читачів, що заважає розвиватися Жовтоводській громаді. Більшість опитаних відповіли, що усьому виною мер, тобто голова міста. Та були й інші думки, де звинувачують не тільки його.

Ось, наприклад, дехто звернув увагу на історію міста, яке було безпосередньо у московському підпорядкуванні. Мовляв, тут комунізм будували з більшою щільністю, ніж деінде. Також є думка, що у Жовтих Водах недостатньо активних людей, які можуть сформувати дієвий кістяк для формування ідей для нового шляху розвитку. Ну і, звісно, немає багаторічної стратегії для розвитку громади.

Про мера

Ну, почнемо з голови міста, звісно. Дмитро Ханіс, який наразі головує у громаді, є мером у другому поколінні. Ми колись мали розмову з його батьком, першим мером Жовтих Вод. Інтерв'ю вийшло справді цікаве. Пропоную подивитись тим, хто не бачив. Місцеві кажуть, що мером Ханіса обрали тому, що мали надію, що він буде як батько, при якому жилось краще.

Звісно, я нічого надзвичайного у нашому мері не побачив. Мер як мер. Нещодавно депутати проголосували за преміювання Дмитра Ханіса. Люди обурились та й згадують досі. Активісти намагаються дізнатися про кошти, які витратила громада на українське військо, але про це детально розповідати у місцевій владі не дуже готові.


Також містяни кажуть, що комунальне господарство у Жовтих Водах на низькому рівні. Ха! Та ви не були у Волновасі, де я раніше жив. Там взагалі при населенні у 25 тисяч, а бюджеті у два рази більшому, ніж у Жовтих Водах, комунальне господарство далі центру було непомітне. І взагалі, де б я не був - завжди люди звинувачують місцеву, або ж центральну владу. Тож вважатимемо це українською традицією.

Звісно, влада має багато недоліків, але яких саме і що має конкретно вона робити, щоб громада розвивалася - це ми й намагаємося зрозуміти. А ще - як звичайні люди можуть впливати на очільника громади та депутатів.

Історія напівзакритого міста

Після закриття уранових шахт і пов'язаних підприємств, а також зниження дотацій з центру, місто почало занепадати. Про це часто розповідають місцеві. Є звісно і ті, хто вірить, що таким подіям передумови створив процес зміни влади. Зараз же відомо, що неефективна економіка радянської системи зробила банкрутами всіх, хто був у цій системі. І насправді це залежало не тільки від діяльності тодішнього уряду, а і бездіяльності всіх громадян, які поклали відповідальність за всі процеси на владу. Відсутність підприємництва і приватної власності зіграло злий жарт з усіма, хто вірив у колективізацію, комсомол і однопартійну систему.

Сьогодні у місті є підприємства, які працюють і забезпечують робочі місця та бюджетну складову. Але, звісно, цього недостатньо на думку місцевих, порівнюючи з часами, коли місто будувалось. А будувалось воно активно у 60-х роках минулого століття.


Наразі є ті, хто згадують ті часи, як хороші. Звісно, багато хто каже про черги у магазинах, дефіцит товарів, неможливість подорожувати світом та взагалі про відсутність альтернативного вибору у більшості аспектах життя. Але, як не крути, це історія краю, яка була тут у ті роки.

Активні мешканці громади

Ми з родиною мешкаємо у Жовтих Водах вже пару років. Казати, що тут недостатньо активних мешканців, не можу взагалі. Ось декілька прикладів. Волонтери, які опікуються чотирилапими у Жовтих Водах, мають досвід, який не мають багато інших громад. Місцеві підприємці, які вийшли на всеукраїнський ринок, а я чув що вже і на Європейський. Не буду тут рекламувати безкоштовно нікого, але ви зрозуміли про кого мова.

Про спорт можна розповідати взагалі на 10 сторінках. Такі події, як автомобільний крос, мотокрос, тріатлон, а ще футбольні й легкоатлетичні змагання говорять про те, що активних організаторів тут достатньо. А головне скільки жовтоводців наразі займаються волонтерською діяльністю і безпосередньо перебувають у лавах Збройних Сил? Багато, дуже багато!

Тому бренд міста давно вже відомий: це місто козацької слави, а ще місто, де відбуваються топові спортивні змагання і місто, де чотирилапі - це головні жителі, про яких піклуються. І на цій ноті хочу сказати, що громада вже активно розвивається, не дивлячись на війну. Нам усім потрібно рухатись далі.