Жовтоводець, що рятував життя на фронті: історія Андрія Слабка для підтримки «Госпітальєрів»

ЖовтіВоди.City

02 грудня 07:02

Депутатка Верховної Ради, ветеранка-доброволець та командир батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич оголосила у Facebook про старт благодійної ініціативи «Адвент-допомога». Ідея проста й водночас особлива: щодня до Різдва підписники відкриватимуть нове «віконце» адвент-календаря — і робитимуть невеликий донат, отримуючи у подарунок історію про людей, які рятують життя на фронті.

Хто повідомляє: Яна Зінкевич у Facebook

У чому суть

Перша історія — про жовтоводця Андрія Слабка, позивний «Жовтий». Андрій Слабко — ветеринарний лікар із Жовтих Вод. До батальйону доєднався у 2015-му — і став другом Жовтим.

Щоб надавати першу невідкладну допомогу пораненим та займатись евакуацією з лінії зіткнення, Жовтий брав відпустку на своїй основній роботі в Жовтих Водах.

Авдіївка, Марʼїнка, Красногорівка, Водяне, Маріуполь. Рятував життя і на Луганщині. З початком повномасштабного вторгнення — Бахмут, Соледар, Зеленодольськ. Рятував бійців, які звільняли Херсонщину.

У 2023-му на Запорізькому напрямку під час артобстрілу отримав важке поранення. переніс 18 операцій. Про врятовані життя військових соромʼязливо мовчить, але чи не в один голос побратими й посестри називають Жовтого легендою батальйону, адже Андрій Слабко — один зі старожилів батальйону.

Базу в Павлограді, яку в квітні цього року ворог спалив, Жовтий памʼятає ще необжитим приміщенням. Спогад про булерьян викликає в Андрія зворушливі емоції.

“Первісне відчуття живого вогню, – ось що це було, – каже Жовтий і додає: – це було серце бази, яке зігрівало і в прямому, і в переносному значенні”.

Перед виїздом на ротацію друг Жовтий сідав на гойдалку біля булерьяна – і поволі переналаштувався на війну. На роботу, на ризики, на обов’язок.

Той булерьян для Жовтого був точкою переналаштування – не лише на війну, а й з війни. Немов обряд.

“Заходиш у ту саму залу, вітаєшся, обіймаєшся з усіма, хто є. Вечеря. А потім вмощуєшся на ту саму гойдалку перед булерьяном і відпускаєш струну, яка була максимально натягнута. І поволі повертаєшся до цивільного життя”.

Друг Жовтий більше не їздить на ротації, проте залишається в госпітальєрській родині, свідком 9 років послідовної роботи й розвитку батальйону, і не просто свідком — активним учасником становлення спільноти парамедиків, через яку пройшло понад 1700 добровольців, охочих рятувати життя.

Зараз Андрій Слабко оперує чотирилапих в своєму рідному місті.

Слова Жовтого вміщують в собі усю притаманну йому гордість за побратимів та усіх тих, заради кого Андрій Слабко ризикував життям на фронті: «Вважаю, що ніколи і ні за яких обставин не забувати, якою ціною та кров’ю Найкращих ми здобули це право зараз якось самоідентифікуватись — як украінці, та яку ціну ще доведеться заплатити, щоб колись ми змогли сказати, що ми — вільний, сильний, єдиний та гордий народ — українці!».

Дясятки ротацій, сотні врятованих життів захисників, постійна турбота на позиціях про котиків та собачок, самовіддача та виваженість кожного кроку, підтримка посестер та побратимів — це все Андрій Слабко.

Допомога для «Госпітальєрів»

Яна Зінкевич чесно говорить про складність зборів у передсвятковий період: більше витрат, менше можливостей. Але наголошує — навіть 10–20 гривень мають значення. Сотні маленьких донатів складаються у великі закупівлі, а регулярність дозволяє планувати допомогу та бути готовими щомиті.

«Святкувати у війну потрібно. Але як зробити це так, щоб не нашкодити армії? — пише Яна. — Кожна гривня — це підтримка, пам'ять, відповідальність. Це життя».

Приватбанк