Мрія юності рідних брата та сестри з Жовтих Вод перетворилася на масштабний проєкт. Юлія та Андрій Чорномори розвивають кавову культуру на Дніпропетровщині. Спочатку відкрили ростерію, потім - кав’ярню. Жовті Води.City дізнали з чого все починалося та як змінилося життя закладу після повномасштабного вторгнення.
Ми зустрілися з Андрієм на літньому майданчику кав’ярні Sibs, яка стала втіленням їх мрій. За сусідніми столиками - молодь. Є ті, хто прийшли поспілкуватися за чашкою кави, дехто працює за ноутбуком в закладі. В меню кав’ярні ви не знайдете алкоголю, а правилами закладу заборонено палити. “IQOS теж у нас не палять”, - нагадує наліпка на столику літника.
З чого все починалося?
“У нас давно було бажання, десь всередині, щось творити - створювати і щоб наше дітище працювало, - згадує Андрій Чорномор про те, з чого починалася історія сімейної кав’ярні у Жовтих Водах. - Важливо було створювати робочі місця, а значить - розвиватися”.
У 2017 році сестра Андрія Юлія повернулася з Америки, а він якраз закінчив музичне училище. Просто нуль, - саме стільки досвіду, за словами хлопця, мала їх родина у започаткуванні та веденні власної справи. Трохи подумали і вирішили почати з обсмажки зерен:
“Юля вже мала аналогічний досвід. В Америці вона певний час працювала в кав’ярні та обсмажувала кавове зерно. Отже, поїхали в Харків, купили ростер українського виробництва. Взагалі до кінця не розуміли, як все це працюватиме”.
З того часу гараж батька перетворився на ростерію. Шлях до відкриття кав’ярні був тернистим і бурхливим. У розмові Андрій згадує про дороге, але низькоякісне навчання бізнесу. Також були невдалі спроби пошуку інвесторів. Але разом із невдачами завжди була підтримка рідних та друзів, запевняє він.
“Друзі допомогли зробити сайт, розробили дизайн наліпок, вони ж стали нашими першими клієнтами. - згадує підприємець як починала працювати ростерія у Жовтих Водах. - Протягом року ми обсмажували каву, шукали будь-яку інформацію і, взявши власноруч зроблені стенди, мчали на виставки та маркети. Там варили каву просто неба, розповідали про себе і знаходили нових клієнтів”.
Від ростерії до кав’ярні у Жовтих Водах
“Неодноразово ми стикалися з тим, що люди не можуть правильно заварити каву. Виходить, що напій - поганий: занадто кислий чи гіркий”, - говорить Андрій Чорномор про причину, яка відіграла досить важливу роль у відкритті власного закладу. Юлія та Андрій були певні, що у кав’ярні відвідувачі зможуть отримати якісний продукт, адже вони стануть контролювати якість від зерна до чашки.
Sibs, скорочено від “siblings”, що в перекладі з англійської - рідні брат та сестра. Таку назву отримала мiсцева кав’ярня. До закладу стали приходити не тільки по каву, а й по знання.
“Різноманітні майстер-класи, музичні вечори, English-клуби та, навіть, заснували “Вуличний університет”,- перелічує Андрій заходи, що відбувалися у невеличкій провінційній кав’ярні на Дніпропетровщині.
“Вуличний університет” - проєкт, в рамках якого жовтоводці отримували практичні життєві навички. Наприклад, як писати резюме та надати першу домедичну допомогу. В рамках “Вуличного університету” запрошували ділитися досвідом людей, що просувають соціально-важливі ініціативи та мають успішний досвід їх реалізації. Такі зустрічі були безоплатними для відвідувачів, а іногороднім спікерам організатори покривали лише витрати на проїзд, проживання та харчування.
Волонтерство та життя після 24 лютого 2022 року
“Волонтерством ми займались задовго до відкриття кав’ярні. Тож, просто продовжили робити цю справу. Після 2014 року допомагали не тільки військовим, а й цивільним”, - говорить Андрій. Зізнається, що з відкриттям Sibs добрі справи стало робити легше.
“Об’єднані допомагати”, так називався один із перших волонтерських проєктів. Тоді Андрій з друзями приходили на допомогу сім’ям, що перебували у скрутному становищі:
“Ми приїздили в родину, розбивали намети на подвір'ї та допомагали облаштувати оселю: ремонтували дах, рили каналізаційні траншеї, встановлювали душову кабінку. Також влаштовували фотосесію для родини на згадку”.
З літника кав’ярні ми спускаємось у підвальне приміщення. Воно значно більше за площею. Тут багато речей та медикаментів.
“Це залишки, - пояснює Андрій Чорномор. - На початку вторгнення тут не було пустого місця. Довелось орендувати додатково ще частину підвалу, аби розміститися. Хоч волонтерили до 2022 року, але мали геть інші масштаби”.
Підприємець згадує, у 2015 році вперше поїхав на схід України, аби привезти допомогу знайомому військовому жовтоводцю. Після поїздки у хлопця з’явилось немало знайомих серед військових з інших регіонів. Тож, візити на схід стали регулярними, двічі на місяць. Вдалось навіть сформувати команду. Компанією жовтоводці також ремонтували пошкоджені оселі та школи в Авдіївці, Красногорівці.
24 лютого 2022 року кав'ярня зачинилася. Сім'я Чорноморів зосередилася на приготуванні обідів для територіальної оборони та логістиці гуманітарної допомоги. По деякі вантажі доводилось їхати на кордон з Польщею. Підвал закладу перетворився на хаб. Тут роздавали допомогу переселенцям, формували вантажі для військових на фронт, які стали значно частішими - до трьох разів на тиждень.
“Відкрилися за два тижні, в першу чергу, аби підтримати персонал та допомогти людям відволіктися від новин, хоч на деякий час”, - говорить власник кав’ярні.
Сьогодні Sibs працює у звичному режимі, але з поправкою на війну. У залі закладу завжди можна залишити необхідне для військових. Про запити Андрій Чорномор розповідає на власній сторінці у соціальних мережах.
Співавтор: Павло Єштокін
