Надія Єштокіна народилася 13 жовтня 1930 року у Волновасі, що на Донеччині. Там минуло її дитинство, юність і більша частина життя. У рідному місті спочивають її батьки, бабуся та інші близькі люди. Та сьогодні свій 95-й день народження пані Надія зустрічає вже не вдома — а у Жовтих Водах, куди вимушено переїхала через повномасштабне вторгнення росії.
У мирні роки квартира пані Надії на другому поверсі у Волновасі завжди наповнювалась голосами рідних. Святковий стіл, старі фотоальбоми, спогади — так родина традиційно проводила кожне велике свято. Так мало бути і в 2022-му році. Але замість сімейного застілля в оселю влучив снаряд.
Бабуся дивом вижила — у той момент вона стояла у дверному проході, коли цегляна стіна розсипалася від вибуху. Пізніше рідні побачили фото її зруйнованого дому: обвалений балкон, діра замість вікна й дверей. «Тоді ми подумки вже попрощалися з бабусею», — згадують родичі. Але через кілька днів з’явилося нове фото: Надія стояла на подвір’ї — жива, поруч із руїнами свого дому.
Будинок Надії після наступу росіян на місто у 2022 році
Деякий час вона жила без світла, газу й води — в сусідській квартирі, поверхом нижче. У березні 2022 року рідні зуміли організувати для неї евакуацію. Спершу Надія дісталася до внучки в російський Майкоп, але довго там не затрималася — не змогла витримати брехню з російського телебачення.
Вона вирішила їхати далі — до українських родичів, що евакуювалися у Жовті Води та Кривий Ріг. Після тривалої й складної подорожі через Європу, за допомогою небайдужих людей, бабуся зрештою дісталася Таллінна, де її зустрів син Олександр. Звідти — додому, на українську землю.
Сьогодні, 13 жовтня 2025 року, Надія Єштокіна святкує свої 95 років у Жовтих Водах. У колі родини, з теплими словами і мрією, яка залишається незмінною — повернутися у рідну Волноваху, в мирну Україну.
