46-річний розвідник з Жовтих Вод Сергій Луценко в кінці липня був поранений під Бахмутом, лікування тривало три місяці. Втім одразу ж після відновлення чоловік повернувся боронити Україну. 24 лютого він мав їхати працювати в Польщу, але пішов до військкомату.
Свою історію Сергій розповів журналістам Жовті Води City.
Про Сергія Луценка
Сергію 46 років. Народився в Жовтих Водах, тут навчався та був призваний в армію. Родина Сергія: мати Ганна Олексіївна, брат Олександр, який також служить в ЗСУ та син Сергій. До 24 лютого він планував повернутися за кордон та працювати далі.
"До війни я працював по основній професії - електрогазозварником. Певний час жив в м.Олександрія, потім після розлучення, повернувся в рідне місто. Останні роки працював по професії за кордоном в Польщі. Моє хобі та улюблена справа - рибалка, "- розповідає про себе чоловік.
Сергій Луценко
Яким було 24 лютого 2022 року для Сергія
Сергій розповідає, що можливий напад росії на свою країну він неодноразово обговорював з друзями та рідними, але не думав, що так станеться.
"Про вторгнення я дізнався від двоюрідної сестри телефоном вранці 24 лютого. Того ж дня мав виїжджати разом з молодшим братом до м. Гужов (Польща), та почувши таку новину здали квитки на потяг і прийшли до Жовтоводського військкомат, де добровольцями були прийняті до лав ЗСУ,"- каже чоловік. Після того, як дізнався про повномасштабне вторгнення, згадує що з'явилась злість та рішуче бажання допомогти країні.
На питання, чому вирішив захищати країну Сергій не задумуючись каже, що іншого варіанту не було.
"Бо як по іншому, я можу, вмію. Відсиджуватися десь, коли така ситуація, це позорно для чоловіка. Страх був відсутній, тільки злість. А сім'я, глянувши в очі, навіть не намагалась відмовити."
Разом із Сергієм до лав ЗСУ добровольцями пішов і його молодший брат Олександр, який зараз служить артилеристом, та два троюрідні брати, теж сержанти, жовтоводці Станіслав та Олексій.
Служба в розвідці
Зі зрозумілих причин номер бригади, де проходить службу Сергій не вказує. Служить в розвідці, має звання старшого сержанта, мав досвід командира групи.
"В кінці липня я був поранений під Бахмутом. Проходив тримісячне лікування в різних стаціонарах країни, і ось вже майже місяць, як повернувся на службу. Складних ситуацій було безліч. Спершу було дуже важко призвичаїтись до того всього жаху, що творила "кацапня". Втрачав друзів та побратимів."
Сергій Луценко
"Найскладніше виявилось відчуття несправедливості, мабуть. Умови перебування на емоції не впливають. Війна - тут не до умов."
"Зараз - тільки холодний розум," - каже Сергій. Не впасти духом йому допомагає кохання. - Почуття до людини, з якою спілкуюсь допомогають триматися. У вирі воєнного життя я знайшов свою половинку. Це почуття дає сили жити далі.
Що змінило повномасштабне вторгнення
"Що війна змінила? Мабуть, характер, так. Став сильніше духом, немає роздумів перед прийняттям рішень, маю свою думку."
"Після перемоги, а це факт, що Україна кацапам скоро таки наваляє добряче, мрію повернутися додому живим і по можливості цілим та здоровим. Жити, кохати, відновлювати країну після тих виродків. Планую зробити пропозицію коханій людині."
В кінці Сергій додав, що українець любить сало та ненавидить кацапню.
"Слава Україні. Тож героям нашим слава!"
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
