Валентин Рєхін — бойовий медик на фронті. Чоловік несе службу з першого дня повномасштабної війни, сам пішов добровольцем. До 24 лютого Валентин був фельдшером у Жовтих Водах, а тепер він рятує своїх побратимів на полі бою.
Жовті Води City продовжує розповідає про жовтоводців, які нас боронять.
Валентину 27 років, до повномасштабного вторгнення він працював фельдшером з медицини катастроф та невідкладних станів "Криворізький центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради, пункт постійного перебування у Жовтих Водах.
Яким було 24 лютого для Валентина
Валентин, як і більшість українців, прокинувся 24 лютого від сповіщення про обстріли України. Поруч вагітна дружина, з якою вони разом 3 роки. Чоловік розповідає, одразу знав, що піде добровольцем.
"Прокинувся я від сповіщень про масовану атаку на Україну з боку росії. Приблизно о 8:30 відвіз на той момент вагітну дружину до своїх батьків, після чого сам добровільно поїхав до військкомату і записався добровольцем до територіальної оборони."
"Чому? Навіть не можу відповісти на то питання, то було просто треба і все. З приводу страху звісно він був, але що було робити, тікати не варіант. З приводу того, як відреагували рідні. Ну а як може відреагувати вагітна дружина і мати, яка відправляє єдиного сина на війну?"
Валентин Рєхін з дружино, сином та собакоюФото: Архів Валентина Рєхіна
Дружина Валентина, Руслана згадує, навіть і не знала, що чоловік вирішив йти на війну, але була не проти, каже якби не вагітність пішла б разом із чоловіком.
"Я дізналася, що чоловік іде захищати країну вже перед військкоматом, сидячи в машині, хоча їхали ми просто до батьків. Була не те що проти, я розуміла його, бо і сама б пішла, але доля вирішила, що мені треба бути мамою."
Як це бути добровольцем?
Валентин продовжує виконувати на війні справу, якою займався до 24 лютого. Жовтоводець надає консультації з медичної допомоги військовим та безпосередньо надає медичну допомогу пораненим. Про емоції та страх не розповідає, каже просто виконує свою справу.
"Я на посаді фельдшера медпункту, в період назвемо це так "період спокою", коли ми на полігоні чи просто на ППД - це надання консультацій та медичної допомоги військових з приводу хронічних та набутих захворювань в період проходження військової служби. В період безпосередньої участі в бойових діях - це евакуація і надання первинної медичної допомоги пораненим та евакуація полеглих побратимів."
Валентин РєхінФото: Архів Валентина Рєхіна
Думки та мрії родини Рєхінів
Зараз сину Валентина та Руслани 4 місяці, батьки назвали маля - Захаром. Військовослужбовець каже, мріє повернутись до свого повсякденного життя та родини.
"Звісно зараз мої думки про близьких та рідних, особливо про свого маленького синочка. Мрію повернутись до свого повсякденного життя до роботи і будування міцної сім'ї. Ці думки допомагають справлятися з труднощами."
Валентин РєхінФото: Архів Валентина Рєхіна
Руслана ж каже, хвилюється за чоловіка, втім вірить, що скоро вони знову будуть разом і вже із сином поїдуть до українського Криму.
"З хвилюванням справляюсь іноді тяжко, але доводиться триматись через маленьку дитину. Він мені завжди обіцяє що буде обережним,я к можливо частіше виходить на зв'язок по можливості, щоб я не хвилювалась. Обіцяє бути обережним заради сина і собаки. Після перемоги мріємо поїхати в Крим усією сім'єю."
Син Валентина та Руслани - Захар Фото: Архів Валентина Рєхіна
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
