Місто креативних людей: екскурсія-тест колекціями Жовтоводського музею

Ні, це Богдан Макаренко, видатний український художник-живописець.
Його персональна виставка "Стежками України" відкрита в місцевому історичному музеї, На ній можна відчути всю красу українських пейзажів, зображених майстром у його класичному виконанні.

Макаренко ділиться, що приїхав до Жовтих Вод на запрошення місцевого художника, і спільно з колегою планує взяти участь у пленері. Він відчуває певний зв'язок з цим місцем і мріє подарувати одну зі своїх картин музею.

За свої роботи Макаренко не лише отримує визнання, але й використовує свій талант для допомоги військовим. Частину коштів від продажу своїх картин він спрямовує на підтримку Збройних Сил України. Вже понад 400 тисяч гривень він передав для цієї благородної справи.

Ні, це Богдан Макаренко, видатний український художник-живописець.
Його персональна виставка "Стежками України" відкрита в місцевому історичному музеї, На ній можна відчути всю красу українських пейзажів, зображених майстром у його класичному виконанні.

Макаренко ділиться, що приїхав до Жовтих Вод на запрошення місцевого художника, і спільно з колегою планує взяти участь у пленері. Він відчуває певний зв'язок з цим місцем і мріє подарувати одну зі своїх картин музею.

За свої роботи Макаренко не лише отримує визнання, але й використовує свій талант для допомоги військовим. Частину коштів від продажу своїх картин він спрямовує на підтримку Збройних Сил України. Вже понад 400 тисяч гривень він передав для цієї благородної справи.

Ні, це Михайло Олександрович Москвітін, народився 25 квітня 1939 року в Саратові. Від самого дитинства він мав талант до малювання та велике бажання навчатися. Спочатку він відвідував мистецьку студію в Палаці Піонерів, а потім навчався в художній школі, та закінчив Саратовське художнє училище. У 70-х роках Михайло разом з сім'єю переїжджає до міста Жовті Води, де стає керівником мистецької студії в Домі Культури ім. Леніна, працюючи на цій посаді близько 20 років, а потім переходить працювати в Дім Піонерів.

Під час років роботи у Михайла Олександровича було безліч учнів, які з великим задоволенням відвідували заняття художника. Однак не лише діти, а й дорослі навчалися у нього.

Багато місцевих митців відвідували його студію, щоб покращити свої навички. Михайло Олександрович - дуже різностороння особистість: він малює чудові картини різними техніками, займається різьбою по дереву та каменю. Виставки його творів неодноразово проходили у нашому місті.

Ні, це Михайло Олександрович Москвітін, народився 25 квітня 1939 року в Саратові. Від самого дитинства він мав талант до малювання та велике бажання навчатися. Спочатку він відвідував мистецьку студію в Палаці Піонерів, а потім навчався в художній школі, та закінчив Саратовське художнє училище. У 70-х роках Михайло разом з сім'єю переїжджає до міста Жовті Води, де стає керівником мистецької студії в Домі Культури ім. Леніна, працюючи на цій посаді близько 20 років, а потім переходить працювати в Дім Піонерів.

Під час років роботи у Михайла Олександровича було безліч учнів, які з великим задоволенням відвідували заняття художника. Однак не лише діти, а й дорослі навчалися у нього.

Багато місцевих митців відвідували його студію, щоб покращити свої навички. Михайло Олександрович - дуже різностороння особистість: він малює чудові картини різними техніками, займається різьбою по дереву та каменю. Виставки його творів неодноразово проходили у нашому місті.

Ні, це Ярослав Милосердний - неодноразовий учасник виставок різного рівня, від обласних до міжнародних. Його авторські виставки відбулися в Дніпрі, Жовтих Водах, Лубнах, Олександрії, Києві. Картини знаходяться в музеях і приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном

Ні, це Ярослав Милосердний - неодноразовий учасник виставок різного рівня, від обласних до міжнародних. Його авторські виставки відбулися в Дніпрі, Жовтих Водах, Лубнах, Олександрії, Києві. Картини знаходяться в музеях і приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном

Ні, це Валентина Ханко народилася в степовій частині України на Кіровоградщині, в родині службовця, третьою дитиною. Її дитинство та юність пройшли щасливо серед квітів, дерев і птахів, оточена батьками, братом, меншою сестрою та подругами.

Особливе захоплення малюванням проявилося у Валентини близько п'ятого-десятого класів. Після закінчення 8-го класу сільської школи вона продовжила навчання в 9-му класі Жовтоводської середньої школи №10. Йдучи до школи, вона спостерігала, як краса степу розкривалася перед нею: бліді зірки на ясному небі, рожевий схід сонця, що з'являвся над містом. Ці моменти запам'ятовувалися назавжди.

Валентина вже знала свою мету, коли навчалася в 9-му класі, і цілеспрямовано йшла до неї. Вона експериментувала з малюванням та випробовувала свої сили. Після закінчення 9-го класу Валентина вирішила вступити до технікуму на відділ кераміки, проте не набрала достатньо балів на вступних іспитах.

Повернувшись додому, Валентина рішуче визначилася зі своєю метою. Вона готувалася до наступної спроби цілий рік, намагаючись самостійно підготуватися, і наступного разу знову подала заявку на вступ.

Ні, це Валентина Ханко народилася в степовій частині України на Кіровоградщині, в родині службовця, третьою дитиною. Її дитинство та юність пройшли щасливо серед квітів, дерев і птахів, оточена батьками, братом, меншою сестрою та подругами.

Особливе захоплення малюванням проявилося у Валентини близько п'ятого-десятого класів. Після закінчення 8-го класу сільської школи вона продовжила навчання в 9-му класі Жовтоводської середньої школи №10. Йдучи до школи, вона спостерігала, як краса степу розкривалася перед нею: бліді зірки на ясному небі, рожевий схід сонця, що з'являвся над містом. Ці моменти запам'ятовувалися назавжди.

Валентина вже знала свою мету, коли навчалася в 9-му класі, і цілеспрямовано йшла до неї. Вона експериментувала з малюванням та випробовувала свої сили. Після закінчення 9-го класу Валентина вирішила вступити до технікуму на відділ кераміки, проте не набрала достатньо балів на вступних іспитах.

Повернувшись додому, Валентина рішуче визначилася зі своєю метою. Вона готувалася до наступної спроби цілий рік, намагаючись самостійно підготуватися, і наступного разу знову подала заявку на вступ.

Ні, це Валентина Риженко народилася в Тульській області, а потім з родиною переїхала до Жовтих Вод. Ті, хто мали нагоду відвідати відкриття її персональної виставки в Жовтоводському Історичному Музеї, ніколи б не здогадалися, що протягом десяти років вона працювала електрогазозварником. А втім малювати вона завжди мріяла. Валентина Іванівна - та особа, яка не втрачає здатності дивуватися життю, людям, красі, яка їх оточує. Тому не дивно, що рано або пізно такі люди знаходять спосіб виразити красу своїми власними руками.

Ні, це Валентина Риженко народилася в Тульській області, а потім з родиною переїхала до Жовтих Вод. Ті, хто мали нагоду відвідати відкриття її персональної виставки в Жовтоводському Історичному Музеї, ніколи б не здогадалися, що протягом десяти років вона працювала електрогазозварником. А втім малювати вона завжди мріяла. Валентина Іванівна - та особа, яка не втрачає здатності дивуватися життю, людям, красі, яка їх оточує. Тому не дивно, що рано або пізно такі люди знаходять спосіб виразити красу своїми власними руками.

Ні, це Ірина Гаєвська з Жовтих Вод, присвятила понад 30 років свого життя роботі на ДП "СхідГЗК" і зараз працює інженером з обліку. Однак, поряд із роботою, вона відділяє час своєму хобі, яке приносить їй задоволення - створює унікальні картини з пластиліну. Ірина вважає цей матеріал найкращим засобом передачі своїх емоцій і нізащо не проміняє його на звичні фарби. Пластилін дозволяє їй зробити картинку рельєфною і, завдяки цьому, більш виразною та живою.

Початок захоплення створенням картин з пластиліну з Іриною відбувся близько 7 років тому, коли вони з онукою замість звичайних фарб випадково використали пластилін. Цей матеріал захопив їх обох, і Ірина вирішила спробувати створити свою картину, додавши більше об'єму. Попередньо вона займалася малюванням, і навіть у юності намалювала свою першу картину з образом бузку, яка залишилася в її пам'яті.

Ірина зізнається, що створення картин - це для неї не просто хобі, а справжнє задоволення. Вона докладає багато зусиль, щоб кожна робота вийшла якісно. Процес створення картини розпочинається з роздруковки картинки, нанесення фону та контурів, а потім додавання об'єму та деталей до картини. Ірина відзначає, що найбільше вона любить малювати пейзажі та квіти, але також береться за різні замовлення, включаючи портрети.

Ні, це Ірина Гаєвська з Жовтих Вод, присвятила понад 30 років свого життя роботі на ДП "СхідГЗК" і зараз працює інженером з обліку. Однак, поряд із роботою, вона відділяє час своєму хобі, яке приносить їй задоволення - створює унікальні картини з пластиліну. Ірина вважає цей матеріал найкращим засобом передачі своїх емоцій і нізащо не проміняє його на звичні фарби. Пластилін дозволяє їй зробити картинку рельєфною і, завдяки цьому, більш виразною та живою.

Початок захоплення створенням картин з пластиліну з Іриною відбувся близько 7 років тому, коли вони з онукою замість звичайних фарб випадково використали пластилін. Цей матеріал захопив їх обох, і Ірина вирішила спробувати створити свою картину, додавши більше об'єму. Попередньо вона займалася малюванням, і навіть у юності намалювала свою першу картину з образом бузку, яка залишилася в її пам'яті.

Ірина зізнається, що створення картин - це для неї не просто хобі, а справжнє задоволення. Вона докладає багато зусиль, щоб кожна робота вийшла якісно. Процес створення картини розпочинається з роздруковки картинки, нанесення фону та контурів, а потім додавання об'єму та деталей до картини. Ірина відзначає, що найбільше вона любить малювати пейзажі та квіти, але також береться за різні замовлення, включаючи портрети.

Ні, це Валентина Скуратович з Жовтих Вод — відома художниця- вишивальниця, вчителька та педагог, яка протягом більше ніж 20 років зачаровує світ своїми творами. Вона народилася в Дніпропетровщині і вже з дитинства звикла до важкої праці.

У своїй творчості Валентина не лише малює нитками, але й передає натуральність та гармонію відтінків. 

Серед робіт Валентини можна зустріти яскраві зображення квітів, гірські ландшафти, історичні події та сцени з природи. Кожна деталь її творінь створена з максимальною увагою до дрібниць, що робить їх особливо живими та виразними.

Завдяки своїй неймовірній талантливості та наполегливості, Валентина Скуратович отримала численні нагороди та визнання за свою працю.

Ні, це Валентина Скуратович з Жовтих Вод — відома художниця- вишивальниця, вчителька та педагог, яка протягом більше ніж 20 років зачаровує світ своїми творами. Вона народилася в Дніпропетровщині і вже з дитинства звикла до важкої праці.

У своїй творчості Валентина не лише малює нитками, але й передає натуральність та гармонію відтінків. 

Серед робіт Валентини можна зустріти яскраві зображення квітів, гірські ландшафти, історичні події та сцени з природи. Кожна деталь її творінь створена з максимальною увагою до дрібниць, що робить їх особливо живими та виразними.

Завдяки своїй неймовірній талантливості та наполегливості, Валентина Скуратович отримала численні нагороди та визнання за свою працю.

Ні, це Наталія Чумак.
Початок шляху Наталії у світі вишивки стрічками був несподіваним та захоплюючим. По-справжньому вразитись цим видом мистецтва їй допомогла приятелька, яка показала їй журнал про вишивку стрічками. Оскільки Натлю зацікавила така техніка, вона поступово розвивала своє мистецтво, досліджуючи нові техніки та експериментуючи з різноманітними сюжетами.

Наталія Чумак починала з найпростіших зображень, таких як квіти, але згодом її роботи набули нових форм та сюжетів. Вона постійно розвивається та шукає нові технології, щоб додати своїм творінням ще більше виразності та оригінальності.

Ні, це Наталія Чумак.
Початок шляху Наталії у світі вишивки стрічками був несподіваним та захоплюючим. По-справжньому вразитись цим видом мистецтва їй допомогла приятелька, яка показала їй журнал про вишивку стрічками. Оскільки Натлю зацікавила така техніка, вона поступово розвивала своє мистецтво, досліджуючи нові техніки та експериментуючи з різноманітними сюжетами.

Наталія Чумак починала з найпростіших зображень, таких як квіти, але згодом її роботи набули нових форм та сюжетів. Вона постійно розвивається та шукає нові технології, щоб додати своїм творінням ще більше виразності та оригінальності.

Ні, це Леонід Федоров, жовтоводський художник, відкриття його персональної виставки в міському історичному музеї ім. Юхима Пригожина стало подією, на яку чекали багато шанувальників мистецтва. Ця виставка є уже другою за рахунком, попередня відбулася у 2002 році, і нині вона привертає увагу не лише своїми розмаїттями, але й масштабами — 44 картини це вражаючий результат, хоча й не повний перелік творчих досягнень митця.

Народившись на Харківщині, в селі з мальовничою назвою Ле-бяжьє, Леонід вже в дитинстві виявив своє захоплення малюванням. Це було випадкове відкриття, побачивши, як його брат вміло малює пером. Пізніше, потаємно від матері, він вступив до художньої школи, а згодом і закінчив художне училище. Сам Федоров вважає, що бажання та наполегливість — ось головні складові шляху до мистецтва. Цей шлях не обмежувався вивченням тільки теорії — Леонід навчався і практичним навичкам, керуючи бюро естетики, а також виступаючи в ролі вчителя мистецтва у школі.

Любов до життя та мистецтва привела Леоніда Федорова у Жовті Води, де він розкрився як талановитий художник. Його пристрасть до різноманітних жанрів та тем, починаючи від портретів і пейзажів, закінчуючи натюрмортами, робить його творчість надзвичайно різноманітною та багатогранною. Серед його полотен особливе місце займають портрети, де зображено не лише зовнішність, а й внутрішній світ зображуваних осіб.

Його роботи вражають не лише мистецтвом, але й спроможністю позитивно впливати на глядача, навіть "лікувати" його енергетикою та красою. Не дивно, що виставка Леоніда Федорова знайшла відгук у серцях глядачів та мистецьких колег, а його творчість стала частиною культурної спадщини Жовтих Вод.

Ні, це Леонід Федоров, жовтоводський художник, відкриття його персональної виставки в міському історичному музеї ім. Юхима Пригожина стало подією, на яку чекали багато шанувальників мистецтва. Ця виставка є уже другою за рахунком, попередня відбулася у 2002 році, і нині вона привертає увагу не лише своїми розмаїттями, але й масштабами — 44 картини це вражаючий результат, хоча й не повний перелік творчих досягнень митця.

Народившись на Харківщині, в селі з мальовничою назвою Ле-бяжьє, Леонід вже в дитинстві виявив своє захоплення малюванням. Це було випадкове відкриття, побачивши, як його брат вміло малює пером. Пізніше, потаємно від матері, він вступив до художньої школи, а згодом і закінчив художне училище. Сам Федоров вважає, що бажання та наполегливість — ось головні складові шляху до мистецтва. Цей шлях не обмежувався вивченням тільки теорії — Леонід навчався і практичним навичкам, керуючи бюро естетики, а також виступаючи в ролі вчителя мистецтва у школі.

Любов до життя та мистецтва привела Леоніда Федорова у Жовті Води, де він розкрився як талановитий художник. Його пристрасть до різноманітних жанрів та тем, починаючи від портретів і пейзажів, закінчуючи натюрмортами, робить його творчість надзвичайно різноманітною та багатогранною. Серед його полотен особливе місце займають портрети, де зображено не лише зовнішність, а й внутрішній світ зображуваних осіб.

Його роботи вражають не лише мистецтвом, але й спроможністю позитивно впливати на глядача, навіть "лікувати" його енергетикою та красою. Не дивно, що виставка Леоніда Федорова знайшла відгук у серцях глядачів та мистецьких колег, а його творчість стала частиною культурної спадщини Жовтих Вод.

Ні, це Григорій Дениско, талановитий художник-пейзажист з Жовтих Вод, переконаний, що для створення прекрасних пейзажів необов'язково мати університетську освіту. Головне — це любити природу і відчувати її живою. Кожне дерево, кущ на його полотнах — майже дихають життям. Його картини популярні не лише в місті, а й за його межами — їх купують навіть за кордоном: Німеччина, Америка та Франція.
Його головний помічник — це багаторічний досвід роботи митця. Він розпочав з малого, почавши з п'ятого класу загальноосвітньої школи, де відвідував художню студію. З тих пір малювання стало не лише його улюбленою професією, але й справжнім покликанням.
Григорій прагне у своїх картинах передати красу навколишнього світу. Він активно працює як удома, так і на природі, намагаючись відтворити атмосферу моменту і власні почуття у кожному полотні. Таємниця його успіху полягає не лише у техніці, але й у настрої: гарне самопочуття і позитивний настрій допомагають йому втілити в життя найбільш яскраві ідеї.

Ні, це Григорій Дениско, талановитий художник-пейзажист з Жовтих Вод, переконаний, що для створення прекрасних пейзажів необов'язково мати університетську освіту. Головне — це любити природу і відчувати її живою. Кожне дерево, кущ на його полотнах — майже дихають життям. Його картини популярні не лише в місті, а й за його межами — їх купують навіть за кордоном: Німеччина, Америка та Франція.
Його головний помічник — це багаторічний досвід роботи митця. Він розпочав з малого, почавши з п'ятого класу загальноосвітньої школи, де відвідував художню студію. З тих пір малювання стало не лише його улюбленою професією, але й справжнім покликанням.
Григорій прагне у своїх картинах передати красу навколишнього світу. Він активно працює як удома, так і на природі, намагаючись відтворити атмосферу моменту і власні почуття у кожному полотні. Таємниця його успіху полягає не лише у техніці, але й у настрої: гарне самопочуття і позитивний настрій допомагають йому втілити в життя найбільш яскраві ідеї.