8 вересня 2026 року в лікарні зупинилося серце 29-річного Віталія Роми. Захисник зазнав тяжкого поранення під час виконання бойового завдання на Харківщині. Лікарі боролися за його життя, але врятувати Віталія не вдалося.
Хто повідомляє: Інформаційний портал Жовтоводської міської ради
У чому суть
Віталій народився 28 грудня 1996 року в селі Семенівка на Полтавщині. До 5-го класу навчався в Очеретувацькій школі. Коли родина переїхала до Жовтих Вод, продовжив навчання у СШ № 3. Після 9-го класу вступив до Жовтоводського промислового технікуму на спеціальність «Металообробка». Згодом продовжив навчання за фахом інженера у Дніпровському національному університеті.
Фото: Інформаційний портал Жовтоводської міської ради
Після здобуття вищої освіти Віталій залишився жити у Дніпрі. Та професійний шлях обрав зовсім інший. Близько десяти років працював баристою. Для багатьох відвідувачів він був не просто людиною за стійкою кав’ярні. До Віталія приходили поговорити, розповісти про свій день, радощі та негаразди, поділитись особистим. Він умів слухати, підтримувати й знаходити потрібні слова.
13 квітня 2025 року Віталій приєднався до лав Збройних сил України, сказавши, що мусить бути там, де потрібен захист країни. Пройшов базову військову підготовку, курс «Основи пілотування та бойового застосування комплексу FPV», додатково навчався програмуванню дронів. До навчання ставився серйозно й відповідально, з великим бажанням опановував нові знання та навички.
Віталій був не лише добре підготовленим військовослужбовцем, а й надійним бойовим товаришем. Саме тому його призначили командиром екіпажу безпілотних авіакомплексів — командиром 3-го відділення ударного безпілотного авіакомплексу.
Віталій мав статус учасника бойових дій, виконував бойові завдання на Харківському напрямку. За службу та проявлені стійкість і мужність був відзначений медалями «Учасник бойових дій» і «Ветеран війни», відзнакою командира військової частини А5000 «Сонячний хрест», грамотою 159 ОМБр.
31 серпня 2026 року поблизу села Захарівка Чугуївського району Віталій зазнав тяжкого поранення внаслідок удару FPV-дроном, який залетів на позицію. Його витягнув побратим Віктор, із яким вони були разом від самого початку служби. Віталій мав стати кумом Віктора.
Пораненого Захисника доправили до Свято-Михайлівської клінічної лікарні в Києві. На жаль, отримані травми виявилися надто тяжкими. 8 вересня Віталій помер.
Рідні розповідають, що він був надзвичайно світлою людиною. Добрий, ніколи не відмовляв у допомозі й намагався підтримати інших навіть тоді, коли самому було нелегко.
Про службу Віталій багато не розповідав — беріг родину від зайвих переживань. На запитання, як справи, зазвичай відповідав коротко: «Все гаразд».
Він дуже любив свою родину. Був особливо близьким зі своїм зятем Артемом, якого називав духовним братом і найкращим другом, а також із племінницями Ярославою та Анастасією. Віталій постійно був із ними на зв’язку, цікавився їхніми справами, підтримував і був для дівчат майже як другий батько. Вони чекали на нього, рахували дні до зустрічі.
Він любив життя і людей. Цікавився історією, багато читав, був гарним співрозмовником. Захоплювався аніме, любив готувати, вів здоровий спосіб життя, не вживав алкоголю. Дбав про свого кота-сфінкса.
Віталій мріяв про власну крафтову кав’ярню. А ще — під час наступної відпустки, яка мала бути взимку, подарувати коханій Юлії обручку та створити з нею міцну сім’ю.
Він умів бути поруч — не лише тоді, коли все добре. Відчував, коли рідним важко, знаходив слова підтримки й просто залишався на зв’язку.
У Віталія залишилися батьки Ольга та Віктор, сестра Оксана з чоловіком Артемом, племінниці Ярослава та Анастасія, бабуся Валентина Миколаївна, дідусь Анатолій Трохимович, кохана дівчина Юлія.
Прощання з Віталієм Ромою відбудеться 15 вересня о 10:00 біля пам’ятника славетним козакам.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Віталія. Вічна пам’ять і шана Захиснику.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
