Євген Нестеренко свідомо зробив свій вибір у перші місяці повномасштабної війни, сказавши: «Якщо не я, то хто?» і добровільно став на захист України. На жаль, 11 липня 2026 року життя 37-річного командира десантного катера обірвав ракетний удар по Одеському порту.
Хто повідомляє: Інформаційний портал Жовтоводської міської ради
У чому суть
Він народився 11 вересня 1988 року у Чернігові. Там пішов у перший клас. У 1996 році родина переїхала до Жовтих Вод. Дев’ять класів закінчив у СШ № 10, десятий та одинадцятий – у Райковецькій школі на Хмельниччині.
Фото: Інформаційний портал Жовтоводської міської ради
Після закінчення школи одразу пішов працювати, у 2011 році створив власну родину. У різні роки працював у Синельниківській та Жовтоводській виправних колоніях, на «Північному ГЗК» та заводі «Олейна» у Дніпрі.
31 березня 2022 року Євген добровільно став до лав Збройних сил України. Саме із заводу, де працював, він вирушив захищати державу, сказавши: «Якщо не я, то хто?». Служив командиром десантного катера, мав звання старшини 1 статті, статус УБД. Пройшов бої за Київ, Нікополь, Куп’янськ, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя та Одесу.
Навіть у воєнний час не припиняв навчатися — вступив до Білоцерківського національного аграрного університету, адже вірив у майбутнє і будував плани на мирне життя. У 2024 році у Греції, у рамках міжнародної програми підготовки, організованої за підтримки США, пройшов спеціалізоване навчання щодо роботи на патрульних катерах.
За мужність і сумлінне виконання військового обов'язку був нагороджений Грамотами вищого військового керівництва, медаллю «Ветеран війни», відзнакою президента України «За оборону України», заохочувальною відзнакою ГУР МОУ – медаллю «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та дубовою гілкою.
Загинув Євген Нестеренко 11 червня 2026 року під час виконання бойового спеціального завдання внаслідок ракетного удару по причалу 30 порту Одеса.
Рідні пам'ятають Євгена як безстрашного, відкритого та справедливого чоловіка. Він легко знаходив спільну мову з людьми, швидко здобував повагу, був вірним другом і надійним товаришем. Усе нове схоплював «на льоту», завжди прагнув розвиватися та вдосконалюватися.
Особливе місце у його серці займало море. Вода, катери, служба на флоті — саме там він відчував себе по-справжньому на своєму місці. Ще однією його пристрастю була риболовля — вона дарувала спокій і допомагала бодай ненадовго відволіктися від тривог.
Євген дуже любив свою родину, завжди піклувався та беріг маму, хвилювався за молодшого брата. Війна давалася йому надзвичайно важко, але він ніколи не дозволяв труднощам зламати себе. Найбільшою його мрією було дочекатися Перемоги, придбати будинок біля річки, жити у тиші, виховувати синів та щоранку виходити на риболовлю.
У захисника залишилися мама Ірина Адамівна, вітчим Анатолій Вікторович, сини Олег і Марк, брат Артем, бабуся Галина Михайлівна.
Прощання з Євгеном Нестеренком відбудеться 18 липня о 10:00 біля пам’ятника славетним козакам.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам'ять і вічна шана Герою.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
