Пластикові пляшки, пакети, скляні ємності та жерстяні банки — це не просто сміття, а цінна вторинна сировина. Проте замість контейнерів для роздільного збору вона часто опиняється на стихійних звалищах за межами міста, завдаючи шкоди природі на десятиліття вперед. Саме з цією проблемою вже майже п’ять років бореться жовтоводець Олександр Гордієнко, який власним прикладом показує: сміття може і повинно отримувати друге життя.
Олександр Гордієнко — пенсіонер, який щиро вболіває за збереження навколишнього середовища. У той час, коли більшість людей просто викидають використані пляшки чи упаковки, чоловік перетворює їх на елементи садового декору. Сусіди добре знають пана Олександра як майстра на всі руки, тож усе частіше приносять до його гаража відсортовану вторсировину — не як сміття, а як ресурс.
У чому проблема?
Щороку в Україні утворюється близько 400 мільйонів тонн відходів, з яких, за різними оцінками, переробляється лише 3–6%. Для порівняння: житель ЄС продукує в середньому 489 кг сміття на рік, українець — від 230 до 330 кг. Однак проблема не лише в обсягах, а в культурі поводження з відходами. Навіть за наявності контейнерів для роздільного збору сміття, сортування залишається малопоширеною практикою.
Ситуацію ускладнює й те, що близько 22% населення України взагалі не охоплені послугами з вивезення побутових відходів. Як наслідок — несанкціоновані звалища. Лише у 2019 році в Україні зафіксували близько 27 тисяч таких місць. Це свідчить не лише про екологічну проблему, а й про відсутність системного підходу до сортування та перероблення сміття.
У Жовтих Водах на територіях комунальних підприємств встановлені баки для пластикових пляшок, однак культура сортування серед містян ще формується.
«Якщо після прогулянки залишається пляшка — викидаю її у спеціальний контейнер», — розповідає Вікторія, з якою ми поспілкувалися на дитячому майданчику біля міського стадіону. — «Але спеціально сортувати сміття вдома поки не звикла — зазвичай усе летить в один пакет».
Такі зізнання — не рідкість і яскраво показують: екологічна відповідальність починається з щоденних дрібних рішень.
Яке рішення?
Для Олександра Гордієнка сортування сміття — не тренд і не мода, а спосіб життя. Колишній шахтар, а нині пенсіонер, він перетворив власну клумбу на справжній музей просто неба. Слони, павичі, козаки, сороки та казкові персонажі, створені з пластикових пляшок, пінопласту та інших відходів, уже майже п’ять років прикрашають перехрестя вулиць 8 Березня та Героїв Чорнобиля.
Свою майстерню чоловік облаштував у невеликому металевому вагончику. Тут він зберігає матеріали, які інші вважають непотребом, а для нього — це заготовки для майбутніх робіт. Для однієї фігури майстер використовує близько 50 пластикових пляшок, ретельно підбираючи їх за кольором і формою, аби уникнути фарбування та зайвого хімічного впливу на довкілля.
Спочатку Олександр збирав пластик самотужки — підбирав пляшки на вулицях і за містом. Згодом до справи долучилися й мешканці: люди почали приносити відсортовані відходи, усвідомлюючи, що таким чином роблять внесок у чистоту міста.
«Бачу пляшку — не проходжу повз. Краще я її заберу й використаю, ніж вона лежатиме в лісі десятки років», — каже чоловік.
Сортування як стиль життя
На клумбі пана Олександра — понад півсотні виробів, а поруч доглянуті квіти. Сусіди з повагою говорять про майстра, адже він не лише створює красу з відходів, а й формує важливий меседж: сортування сміття — це реальний крок до збереження довкілля.
Навіть випадки вандалізму не зупинили чоловіка. Він переконаний: екологічне виховання потребує часу, терпіння та особистого прикладу.
Чи можна заробити на сортуванні?
У Жовтих Водах працює компанія Eco Green Systems, яка займається збором і переробленням брухту, макулатури, пластику та плівки. Тут наголошують: правильно відсортовані відходи — це не сміття, а ресурс.
«Наша місія — створити систему, де сортування стає нормою, а вторсировина перетворюється на нові можливості», — зазначають у компанії.
Макулатура, пластик, плівка — усе це можна не лише здати на перероблення, а й отримати за це кошти. А головне — зменшити навантаження на довкілля.
Історія Олександра Гордієнка доводить: сортування сміття починається не з великих реформ, а з відповідального вибору кожного. І навіть одна пластикова пляшка, викинута правильно, може стати кроком до чистішого міста.
«Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду»
