У Кривому Розі ось уже понад 20 років працює культурно-громадський центр ШELTER+. Це місце, яке поєднує в собі численні довготермінові і разові проекти в сфері мистецтва, спорту, громадянської освіти. ШELTER+ працює з різними віковими групами, але робить фокус на молодому поколінні, допомагаючи дітям, підліткам і молоді зростати цілісними особистостями, які живуть свідомим життям.
Сьогодні ШELTER+ - це більше сотні волонтерів, сотні організованих яскравих заходів, реалізованих міжнародних проектів, власна будівля, в якій є студія звукозапису, тренажерна зала, гончарна майстерня, кімнати для тренінгів, що дозволяють втілювати в життя багато різноманітних ініціатив і бути максимально корисними для громади.
Саме про подібний центр у Жовтих Водах мріють декілька невеликих підприємців. Кейс сусідів може неабияк допомогти у розвитку справи.
Про 20-річну роботу центру та принципи роботи, журналістам Жовті Води.City розповів співзасновник і програмний директор культурно-громадського центру ШELTER+ Роман Морозов.
Роман МорозовФото: Роман Морозов у Facebook
Історія проєкту
Команда центру формувалася з 1996 року, і починалася у літніх таборах "Злачні пажиті". 2001-го року було зареєстровано однойменний благодійний фонд. З 2002 року у міській школі № 46 почав працювати підлітковий центр ШELTER+. Згодом він обзавівся власним офісом з концертною залою та кімнатами для тренінгів.
"В нас була група небайдужих людей, ми до цього робили ще якісь проекти, зокрема це були літні табори, і саме так сформувалася така невелика спільнота. Більшість з нас тоді були студентами, вчилися хто Кривому Розі, хто в Харкові, хто Дніпрі чи Києві, але на вихідні з'їжджалися в Кривий Ріг і робили Шелтер плюс", - згадує Роман Морозов.
Фото: Роман Морозов у Facebook
За словами Романа, більшість ідей народжуються на перетині двох речей. Перша - це проблема, яка є в суспільстві, друга - від власної ідентичності.
"Ми бачили в Кривому Розі безліч проблем. Це і жорстка індустріалізація, яка впливала на менталітет громадян, наприклад, якщо молода людина хотіла стати художником чи займатися в ІТ-сфері, то батьки зазвичай говорили, йди вивчись на нормальну професію, а потом там роби, що хочеш. Ми бачили величезну проблему в соціальній складовій міста, величезний рівень підліткової злочинності, наркоманії, алкоголізму. Тому загалом наша ідея вона народилася на перетині цих проблем, як відповіді на них. Коли людина може самовизначитися, самореалізуватися - тоді вона є щасливою".
Спочатку проект був направлений на розвиток підлітків і називався “підлітковий центр”. Сьогодні він покриває культурно-громадські виклики в суспільстві.
Про культурно-громадський центр ШELTER+
Засновники центру створювали його для підлітків, а коли підлітки виросли, то це став молодіжно-підлітковий центр.
"Першочергово ми його створювали для підлітків, бо підлітковий вік - це вік самовизначення і самореалізації. Тому власне ми розуміли, що кожен наркоман він колись не був наркоманом, кожен злочинець він не був злочинцем і є ця розвилка, де дитина визначається, ким бути. Тому ми власне подумали, що треба йти не до людей, які вже в залежності, не до людей, які в проблемах, а до людей, які ще просто визначаються. Якщо ми дамо конструктивний, позитивний приклад, якщо вони побачать іншу якусь альтернативу, можливо це їх надихне", - розповідає нам Роман.
Фото: Роман Морозов у Facebook
На сьогодні культурно громадський центр ШELTER+ відкритий для всіх вікових категорій. Як каже Роман, їм цікаво побачити зміни не тільки в окремій людині чи родині, а в громаді в цілому.
"У нас є фітнес, скандинавська ходьба, хоровий спів, театральна студія, різноманітна творчість, образотворче малювання, рукоділля, в'язання, окопні свічки - і це все роблять близько 200 панянок та панів, переважно трошечки за 60 років. Є багато проектів для дорослих, для родин, тому ми не обмежені віковими категоріями."
Видавали в день 600 продуктових наборів
На початку повномасштабного вторгнення засновники центру, побачивши великий запит від людей на допомогу, відкрили Центр підтримки ВПО "24". Це окрема триповерхова будівля, де розміщується благодійний хостел, громадська благодійна пральня, пункт видачі одягу та взуття та видача гуманітарних наборів.
"За перших 9 місяців війни видавали в день 600 продуктових наборів, в місті було 60 000 переселенців, ми видавали 10 000 продуктових наборів; із 60 000 переселенців – 30 000 унікальні відвідувачі, які регулярно щомісячно отримували гуманітарну допомогу", - згадує Роман. "Повномасштабне вторгнення, я думаю, що ми пережили дуже гідно. Було певний час таке враження, що ми готувалися до цього, тому що в нас було все, що необхідно, ну якщо не для війни, то для виживання."
Фото: Роман Морозов у Facebook
Гуманітарну допомогу налагодили з першого дня. Більшість команди залишилася в місті, кількість волонтерів збільшились вдвічі.
"Частина з наших хлопців співробітників пішла воювати, на жаль, у нас четверо загинувших працівників, волонтерів, прям дуже близьких. Це Герої, які були співзасновниками, волонтерами, працівниками, які своє життя віддали за нашу свободу".
Чи можлива робота без співпраці з владою?
В основі своєї діяльності центр співпрацює з міжнародними організаціями та фондами. Роман каже, така співпраця була завжди і завдяки грантовим коштам вони можуть допомагати людям та впроваджувати сотні різноманітних проєктів.
"Ці грантові конкурси, міжнародні, європейські, американські гроші - вони ніколи не підуть на війну, в них така політика. Ми можемо їх звинувачувати в цьому, а можемо скористатися тим, що вони дають на розвиток демократії, на підтримку громадянського суспільства, на переселенців. Ми власне і до війни співпрацювали з купою міжнародних фондів і зараз під час війни це величезна співпраця з фондами, на такі достатньо великі суми. Ми робимо ремонти, допомагаємо переселенцям, розвиваємо життя тут".
Фото: Роман Морозов у Facebook
До початку повномасштабного вторгнення війни центр активно співпрацював з бізнесом міста. Зараз, кажуть засновники, розуміють, що у бізнесу є першочергові завдання – це підтримка економіки та допомога ЗСУ. А от співпрацювати з владою міста не вдалося з самого початку.
"Загалом громадянське суспільство і такі центри, як ШELTER+, вони мають співпрацювати з міською адміністрацією і це абсолютно адекватно. На превеликий жаль Кривий Ріг, 14 років окупований злочинною владою часів Януковича і це люди проросійського, радянського типу мислення, корупційного. Наразі ми з ними не воюємо, але співпраця неможлива, і не тільки з нашого але, з їх боку вони так само з нами не співпрацюють. Ми для них ну екзистенційна загроза, ми не з їхньої “пісочниці”. Місцеве самоврядування, це ж не про політику. Я не знаю, який бюджет в Жовтих Водах, але Кривий Ріг величезне багатюще місто - 7 млрд. І це про те, як ці гроші не вкрасти і правильно розподілити. Коли слабкий державний сектор, це дає силу розвиватися громадянському суспільству. Тому ми виросли якраз не завдяки, а як в противагу, всупереч тому, що відбувається в місті".
Що потрібно для відкриття подібного центру?
Роман каже, створити подібний центр — не складно. Головне це розуміння, що даний проект — це гра вдовгу.
"Перше, що потрібно людині — це спроможність працювати з іншими людьми, організовуватися, прощати, домовлятися. Бо це командна робота. Друга річ — це про гру вдовгу, це про марафон, це терпіння. Це довго, це робота цілих поколінь, тому тут потрібно просто налаштовуватися і мати такий дух садівництва, коли ти можеш посадити, поливати, обробляти, чекаючи врожаю".
20 років тому Роман з іншими засновниками при створенні центру зіштовхнувся з проблемами, без них каже чоловік, можливо не досягнули б тих результатів, які є сьогодні.
"Я б не сказав що це було перешкода, але це була відсутність діалогу з міською владою, відсутність співпраці, адекватного сприйняття. Але це певним чином стало навіть перевагою, в той момент. Це було таким стимулом, бо якби все було легко і красиво, ми можливо не зробили те, що ми зробили. Також, це робота, яка не приносить швидких дивідендів. Коли ти щось вкладаєш в розвиток людини, це не одразу видно і ти не можеш приписати собі ці заслуги. Саме ця неможливість виміряти і оцінити результат роботи є певною складністю."
Роман Морозов з родиноюФото: Роман Морозов у Facebook
Щодо подальших планів, то тут каже Роман, головне вистояти і перемогти у війні. Це закриває будь-який інший горизонт для інших мрій і бажань.
"На сьогодні, коли центру 20 років, а мені 43 роки - це вже стало частиною і способом життя. Це найбільше, що ми побудували, що я персонально побудував. Там моя дружина, там моя родина. Це просто частина життя і це такий спосіб життя в громаді. Ми побудували собі в центрі, маленьку, ідеальну спільноту, яку б ми хотіли бачити в місті, в усій Україні. Тут люди можуть домовлятися, прощати, підтримувати, радіти життю. Тому ШELTER+ — це набагато більше ніж просто робота, набагато більше ніж просто проект. Це про життя, як воно є, і як має бути…".
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
