Театр цікавих людей “Фенікс” у Жовтих Водах відновив свою роботу після тривалої паузи та продовжує працювати під час повномасштабного вторгнення росії на територію України. Артисти понад усе прагнуть відірвати містян він гнітючих думок, тому не бояться ставити комедійні вистави.
У чому проблема?
“Театр під час повномасштабної війни - не лише знищені будівлі, але й заповнені зали і нові вистави”, - зазначили у Facebook-дописі на сторінці Міністерства культури та інформаційної політики України до Міжнародного дня театру.
На початку повномасштабного вторгнення театри України вимушено припинили працювати. Натомість актори та персонал робили все можливе, щоби допомагати переселенцям та армії. Наприклад, у Дрогобичі у театральному дворику щодня смажили дві тисячі котлет для військових, а будівля закладу стала тимчасовим прихистком.
Згідно з інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України, станом на 25 квітня 2023 року, 23 театри та філармонії були зруйновані або пошкоджені. Загально найбільших втрат та збитків культурна інфраструктура отримала у Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській, Миколаївській, Луганській та Запорізькій областях. Тож, ті театри, яким пощастило відновити свою роботу під час повномасштабного вторгнення, зустрілися з новими викликами.
Про будні жовтоводського театрального колективу “Фенікс” розповіла режисерка Антоніна Івінська-Вдовиченко.
Яке рішення?
“Тут ми репетируємо, начитуємо сценарії, готуємось до вистав і просто спільно проводимо час. Це наша святиня”, - пояснює пані Антоніна. За освітою вона юристка, але запевняє, що театр для неї все - це і життя, і робота, і друзі. Тож з нотаріальної контори до Палацу культури вона не йде, а мчить.
Актори театру цікавих людей "Фенікс" після 24 лютого 2022 року
Тут, у тридцять дев’ятій кімнаті, такий номер у Палаці культури має театральна святиня, артисти зберігають не тільки реквізит, костюми, а ще й пам’ять про спільне дозвілля. Озираюсь навкруги і бачу переді мною на столі власноруч зроблений плакат з фото, де “фенікси” на сцені, під час репетицій, кумедні селфі.
“Це ми готуємось вітати учасницю нашого театру з днем народження. Традиційно ще й готуємо квест”, - розповідає режисерка.
До театрального колективу Антоніна Івінська-Вдовиченко долучилася близько 15 років тому як акторка, маючи за плечима досвід організації та виступів ще за студентських часів. Потім мисткиня згадує період, коли через реорганізацію та брак коштів про творче життя в місті нагадувала лише велична будівля Палацу культури, де не було опалення, а керівники гуртків звільнилися.
“Я не знав куди себе подіти. Було дуже важко”, - долучається до розмови Артем Ряднов. Він вперше прийшов до театру у 2009 році. З того часу неодноразово грав головні ролі та брав участь у проведенні міських заходів. За словами Артема, пауза у сценічному житті далася нелегко.
Відновилося театральне життя у Жовтих Водах навесні 2020 року, коли Катерина Бєлякова, яка стала директоркою міського Палацу культури, стала реанімувати заклад та запросила творчих містян долучатися до клубних формувань за інтересами.
“Я, мабуть, була одна з перших хто прибіг на той момент написати заяву. Тому що без театру жити практично неможливо”, - говорить дівчина. За чотири роки пані Антоніні, разом з якою погодились відроджувати театр ще декілька ентузіастів, вдалось сформувати колектив, що сьогодні налічує близько 20 осіб. Театральна відлига збіглася з пандемією COVID-19, а невдовзі почалося повномасштабне вторгнення. Тож “фенікси” грали одну й ту саму виставу для невеликої кількості людей протягом дня через “ковідні” обмеження, проводжали друзів-акторів і на фронт, і за кордон, переривали показ та навіть скасовували його через повітряну тривогу.
Як це працює?
“Ми беремо участь у заходах, що відбуваються у Палаці культури, та зазвичай паралельно готуємо виставу. У нас немає постійного графіка репетицій. Збираємось залежно від потреб - буває раз на тиждень, а буває щодня - напередодні виступів”, - пояснює Антоніна. За словами керівниці театру, у колективі дослухаються до думки одне одного, спільно обговорюють сценарії. Але все ж, коли доводиться обирати кому яку роль грати - останнє слово за нею і артисти їй довіряють.
Режисерка говорить, що стати учасником їх колективу може будь-хто, аби тільки було бажання. Тут немає вступних іспитів - приходь на репетиції і роль не забариться.
Антоніна Івінська-Вдовиченко згадує, що жага до творчості об’єднувала театралів у найскрутніші моменти - на початку повномасштабного вторгнення. Тоді серед страху та невизначеності вони вирішили, що можуть хоч якось розрадити себе та містян творчістю:
- У нас не було можливості збиратися. Ми про все домовлялися онлайн. Брали вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко, ділили на частини та записували кожен у себе вдома.
Про перший написаний сценарій та зіграну виставу після 24 лютого 2022 року
За словами Антоніни, вона не вірила, що війна може затягнутися на роки. Мисткиня чекала, що ось-ось все закінчиться. “Буде святковий концерт! - думала Тоня, уявляючи перемогу. - Тож ми написали сценарій, підготували відеопривітання”.
Сценарій, на жаль, все чекає на слушну нагоду. Але театрали вирішили не чекати перемоги, аби порадувати глядачів прем’єрою. 13 травня 2023 року на сцені місцевого Палацу культури театру “Фенікс” вдалося зіграти комедійну виставу “Боїнг-Боїнг”. Прем’єра була запланована днем раніше, але через тривалу тривогу вона не відбулася. Не все гладко було і під час підготовки, запевняє режисерка:
- Ми планували “Боїнг-Боїнг” з іншим складом акторів. Війна внесла свої корективи, тож роль стюардеси виконувала дівчина з молодшої групи.
Грати виставу для дорослих - таке рішення було прийняте колективом небезпідставно. Артисти хвилювалися, що батьки можуть не привести дітей, адже масових заходів тоді ще не проводили. Антоніна говорить, що не боялися ставити комедійну виставу, бо попри все хотіли, хоч на деякий час, відволікти глядачів від думок про війну.
Після “Боїнг-Боїнг” артисти зрозуміли, що зупинятися не варто. На Різдво найменші глядачі приходили на дитячу виставу “Леді Баг і Супер-кіт”, а весну 2024 року жовтоводці зустрічали виставою “Лісова пісня. Мавка - душа всього живого”.
“Мистецтво - на часі!”, - підсумовує Антоніна Івінська-Вдовиченко. Вона не уявляє свого життя без театру і запрошує охочих до дружної театральної родини “Фенікс” - спробувати себе в ролі актора, або ж як глядача.
Співавтор Павло Єштокін
