Артисти народного вокального ансамблю “Горлиці” від початку повномасштабного вторгнення справно конвертують пісню в донати. З ранньої весни й до пізньої осені колектив, який складається з людей пенсійного віку, дає концерти просто неба, щоби допомогти армії.
Про концертну діяльність народного ансамблю під час війни, про виклики та шляхи їх подолання Жовті Води.City дізнавалися у керівника колективу Миколи Кузнєцова.
У чому проблема?
Кожен українець та українка відчули на собі руйнівну силу війни, навіть перебуваючи далеко від епіцентру подій. Стрес, тривожність, безсоння, комплекс вцілілого - з такими скаргами звертаються найчастіше жителі України до психологів. За результатами дослідження психологічного стану людей під час війни, що оприлюднили у МОЗ, 71% людей підтвердили, що відчувають стрес та надмірну знервованість.
“Багато хто може подумати, що спів не на часі, - говорить приватна викладачка вокалу Аліна Філіппова. - Ці люди помиляються, адже вокал - це не тільки веселощі, а й користь для всього організму”. До того ж фахівчиня запевняє, з давніх-давен українці супроводжували співом всі знаменні події свого життя. Сьогодні дослідникам українського фольклору відомий такий жанр народної творчості, як голосіння. Саме за допомогою тужливих пісень люди виражали горе, біль й розпач.
Яке рішення?
“Спів допомагає зняти стрес, заспокоює тіло та розум, покращує роботу серця та нормалізує тиск”, - говорить пані Аліна.
Жовтоводський вокальний ансамбль “Горлиці” був заснований у 1986 році при одній із шахт, з того часу колектив невпинно популяризує український фольклор під орудою Миколи Васильовича Кузнєцова. Але головна мета колективного музикування під час війни, за словами “горлиць”, підтримати військо. Всі гроші з концертів вони передають до місцевих благодійних фондів.
Народний ансамбль"Горлиці"
“Наш репертуар до повномасштабного вторгнення складався зі старовинних пісень, які співали ще наші батьки: обрядові, купальські, колядки та щедрівки”, - говорить пан Микола. Він відчував, як інтерес до української пісні вгасає, тож, щоби заволодіти увагою слухача, вдавався до аранжування пісень. З початком повномасштабного вторгнення “горлиці” поставили репетиції на паузу через тривогу, страх, невизначеність і, як тоді здавалося, недоречність.
“Коли одного дня мені зателефонувала Надія Антонівна, учасниця ансамблю, з проханням зібратися, щоб згодом виступити і зібрати грошей на армію”, - згадує Микола Васильович.
Тож жовтоводський ансамбль “Горлиці” згуртувався, щоб наблизити перемогу України якомога швидше. Водночас перед музикантами-аматорами постали такі проблемні питання:
-
пошуки концертних майданчиків та анонс своєї діяльності
-
залучення нових членів колективу
-
оновлення репертуару
-
психологічне та фізичне відновлення
Жодні труднощі не стали на заваді і навесні 2024 колектив готується розпочати свій черговий сезон концертів просто неба.
Як це працює?
“На репетиціях ми з моїми дівчатами збираємось двічі на тиждень. У нас вже залежність від співу”, - говорить пан Микола. Він, вбраний у вишивану сорочку та концертний костюм, гордо стоїть на тлі свого колективу. За словами Миколи Васильовича, ансамбль переживає не найкращі часи - середній вік учасників невпинно зростає. Але тих жінок, хто знаходить сили та час для спільних музикувань, він то ніжно називає “байрактарчиками”, то величаво “героїнями”.
Микола Васильович Кузнєцов на репитиції
Ми домовилися зустрітися з Миколою Васильовичем у кімнаті для репетицій, що у палаці культури. Тут не тільки народжуються аранжування пісень, а й зберігається історія колективу. У кімнаті, що нагадує українську хату, висять фотографії, афіші, а в кутку розташований імпровізований музей.
- Ми хлопцям передали мініелектростанцію, а вони нам з фронту такі сувеніри, - вказує на осколки від Градів чоловік.
Протягом двох сезонів “Горлиці” дали близько 50 концертів і, на жаль, цього року мають привід розпочати третій. У колективі запевняють, що зупиняться тільки із закінченням війни. Для того, щоб заспівати, артисти не шукають великих залів, не витрачають час на масштабні анонси - співають у подвір’ях багатоповерхівок. Дитячі майданчики тоді вмить перетворюються на концертні зали. Попередньо Микола Васильович зв’язується з головами ОСББ, аби отримати дозвіл, заручитися підтримкою та анонсувати концерт.
- Скільки зберемо грошей прогнозувати важко, а скільки всього вже зібрали - точно не скажу. Бувало що за концерт збирали 300 гривень, а бувало і декілька тисяч, - продовжує керівник “Горлиць”.
За благодійні кошти артисти придбали мініелектростанцію для жовтоводців на Херсонщині, надсилали гроші на реабілітацію військового та донатили у місцеву благодійну організацію, яка підтримує армію.
За словами Миколи Васильовича, активна концертна діяльність вимагає не тільки професійних навичок, а й психологічної стійкості від артистів. Після повномасштабного вторгнення артисти опанували новий актуальний репертуар, але є те, що їм не завжди під силу:
- Дівчата іноді співають на “пігулках” - від хвилювань стає зле. Бувало і швидку доводилось викликати. Ми щоразу наново переживаємо кожну пісню, пропускаємо її крізь себе. Був час, коли з нами працював психолог.
Для пана Микола та інших членів колективу спільне музикування - покликання душі, можливість бути корисним армії у доволі поважному віці та культурне волонтерство. Після стресів кожен з них оговтується, щоб вчергове вийти на концертний майданчик і надіслати донати для військових.
Хто і як може долучитися до “Горлиць”?
- Треба слухати серце, а не розум, - запевняє керівник. - Якщо душа бажає співати, то варто залишити всі упередження і прийти до нас.
Микола Васильович запевняє, що відсутність музичного досвіду та спеціальної освіти не має значення. Головне - бажання! Попри те, що колектив “Горлиць” - люди пенсійного віку, у колективі будуть дуже раді молоді, яка хоче популяризувати українську пісню та традиції.
Репетиції проходять у місцевому палаці культури щопонеділка та четверга о 14.00, кімната №55. Телефон для довідок: +380667169356 (Микола Васильович).
Співавтор: Павло Єштокін
