У 2022 році, через російсько-українську війну, пенсіонерка з Попасної Катерина Медвідь змушена знову облаштовувати своє життя та шукати друзів в Жовтих Водах. На перший погляд, жінці все вдається, але вона мріє повернутися у рідний дім. Про своє життя вона розповіла журналістам Жовті Води.City.
Жовті Води.City продовжують фіксувати злочини росіян проти українського народу. Якщо ви стали жертвою російської агресії та готові поділитися своєю історією - пишіть нам.
Про рідний дім і Попасну
Сьогодні Попасна - суцільне згарище, а ось як пані Катерина розповідає про місто до вторгнення росіян:
“Місто в нас було дуже красиве, кругом каштани, кругом дерева. Після 2014 року зробили дуже гарний ремонт, дороги поробили, фонтан з’явився. До нас приїздило стільки артистів з Києва, що це не передати. Всіх ми дивилися на площі”.
Катерина Іванівна проживала у приватному будинку. В розмові зітхає за городом, який доглядала.
“Полуниці насадила перед війною. І що? Восени посадила, а взимку - війна. Хто її там їсть тепер?”, - говорить жінка.
Як починалася велика війна у Попасній?
Пані Катерина, як і більшість жителів свого регіону, не допускала й думки, що бойові дії можуть відновитися з ще більшою силою. А після 24 лютого 2022 року була впевнена, що все це ненадовго.
“А росіяни взялися так, що розбили повністю все місто”, - підсумовує пенсіонерка, яка втратила дім.
Попасна після нападу росіян
Перше, що зробила пані Катерина, коли почула вибухи - зібрала всі необхідні документи та речі. Більшу частину доби жінка з чоловіком стали проводити у підвалі з надією, що ось-ось все скінчиться.
“Росіяни почали бити по житловим будинкам, стало прилітати по вулиці, - розповідає переселенка з Попасної. - Все навколо сипалось та летіло. Почали гинути люди, тож терпіти і чекати більше було нікуди”. На автівці, разом з родичами, Катерина Іванівна евакуювалась до Бахмуту. Там родина провела дві доби, а звідти поїхали до Жовтих Вод.
Про життя у місті Жовті Води
“Зустріли тут своїх людей і продовжуємо зустрічати, - ділиться пані Катерина. На її думку, надважливо мати можливість поспілкуватися із земляками. - Вже познайомились з тими, кого не знали раніше, адже місто було немаленьке”.
За словами Катерини Іванівни, вона вже встигла тут знайти собі подруг, та й не одну. Друзій знайшли і діти жінки. Але, попри все, після перемоги, мріє повернутися додому, у Попасну:
“Готова повертатися і жити у підвалі, відбудовувати, аби тільки вдома!”.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «Strategic Media Support Program». Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки NED.
