Артем Колінько з Жовтих Вод 15 років пересувається на візку. Чоловік згуртував навколо себе людей не тільки зі схожими проблемами, а і захопленнями. Вони пишуть листи у владні кабінети, звертаються до місцевого бізнесу, борються за доступну інфраструктуру, організовують змагання та беруть участь у міських заходах. Все для того, аби зробити життя людей з інвалідністю в Жовтих Водах максимально комфортним. Жовті Води.City поспілкувались з Артемом Колінько і дізналися, які перепони доводиться долати в боротьбі за рівні права та можливості.
У чому проблема?
За даними Державної статистики, станом на січень 2021 року, в Україні налічувалося 2 мільйони 703 тисячі людей з інвалідністю. Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України ця статистика стрімко зросла. За перші 10 місяців війни, з лютого по грудень 2022 року, інвалідність одержали понад 45 тисяч українців, що в 3,5 раза більше, ніж у 2021 році. Експерти стверджують, що насправді число людей, що зазнали інвалідності значно більше, адже отримати цей статус зараз проблематично.
Люди з інвалідністю в Україні мають одну проблему на всіх - недоступність міської інфраструктури. Через це вони не можуть брати активну участь у житті своєї громади.
Яке рішення?
Артем Колінько вирішив направити всі свої сили та енергію, аби життя людей у візках в місті стало комфортнішим. Він заснував громадську організацію “Синергія”, яка стала рушійною силою і звернула увагу на доступність міської інфраструктури.
Завдяки ініціативі громадської організації в місті неодноразово проводили всеукраїнські змагання з бочча та з’явилася спортивна зала з інклюзивною вбиральнею.
Бочча - це гра з набором м'ячів з шести синього, шести червоного і одного білого кольору, що входить до переліку паралімпійських видів спорту для інвалідів. Її суть полягає в тому, що гравці намагаються максимально наблизити м'ячі свого кольору до білого м'яча, який називають Джеком.
Як це працює?
“Ідея популяризувати спорт з’явилася, коли захопився грою бочча у 2013 році. Але невдовзі росія не тільки окупувала частину Донеччини, Луганщини та весь Крим, а й позбавила людей з інвалідністю навчатися грати. Саме в Криму проживав спортсмен-паралімпієць, ідейний натхненник та організатор змагань з бочча в Україні”, - розповідає Артем Колінько. Жовтоводцю довелося стати тим, хто згуртує навколо себе однодумців і популяризує спорт серед людей на візках у Жовтих Водах.
“Відсутність належної вбиральні для людей з інвалідністю у жодному комунальному закладі міста, де є спортивна зала” - головна проблема з якою стикнувся Артем. Для організації спортивної секції спочатку став обирати школу, куди може потрапити без сторонньої допомоги. У місті таких закладів виявилось всього декілька, тож обрали найзручніший, де в'їжджати до спортивної зали можна було зі сторони вулиці.
Артем написав пост у соціальних мережах, зателефонував друзям і невдовзі назбирав команду боччистів. За словами чоловіка, такі зустрічі об’єднали людей не тільки зі спільними захопленнями, а й проблемами. Також щотижневі тренування стали приводом для спілкування і продукування ідей для покращення життя в місті.
Для чого громадська організація?
“Бочча в Україні стала поступово “вмирати”. Все через те, що людина, яка розвивала цей спорт залишилася в Севастополі. Змагання майже не проводилися. Ситуація була плачевна. Я подумав: а чому б не провести такі змагання у Жовтих Водах”, - розповідає Артем. Так з’явилася й ідея створити громадську організацію, аби простіше було втілювати задуми.
Артем Колінько та Світлана Філатова на змаганнях у Нікополі, 2019 рік.
Команда громадської організації - троє людей на візках, що займалися бочча у Жовтих Водах: Артем Колінько, Світлана Філатова та Артем Трайно. Всі інші доєдналися пізніше. За словами Артема Колінька, громадська організація - інший рівень довіри та поваги. Влада активніше реагує на запити, а благодійники роблять пожертви і впевнені, що гроші йдуть за призначенням.
“Провели загальні збори, написали статут. Нічого складного в реєстрації немає. Суто паперова робота, але це дає можливості і суттєві переваги в роботі ”, - говорить Артем.
Про реалізовані проєкти громадської організації “Синергія”
У 2015 році відбувся перший Відкритий Кубок Жовтих Вод з бочча присвячений Дню міста. В міському ліцеї на Дніпропетровщині за першість змагалися понад 30 учасників з різних регіонів України.
“Писали прохання в соціальних мережах та зверталися особисто. Зрештою, нам вдалося залучити спонсорів, які покривали витрати різних напрямів: проживання, харчування, нагородження, інформаційна підтримка, трансфер з п’ятихатського залізничного вокзалу”, - говорить спортсмен про виклики, що постали перед організаторами.
Захід став традиційним і щороку на змагання приїздить все більше учасників з різних міст України: Полтава, Біла Церква, Нова Каховка, Нікополь, Луцьк, Одеса, Горішні Плавні. Організаторам вдалося навіть створити призовий фонд, у 2017 році він складав - 6800 гривень. Через війну проєкт вимушено поставили на паузу і планують відновити одразу після перемоги.
Ще один з проєктів, яким пишаються члени “Синергії” - інклюзивна вбиральня у Жовтоводському ліцеї імені Незалежності України.
З десяток листів на ім’я міського голови, три роки очікувань і мільйони втрачених нервових клітин, - саме стільки ресурсів витратив активіст Артем Колінько, аби в ліцеї, де тренуються боччисти зробили доступну вбиральню.
На думку чоловіка, найскладніше було довести чиновникам потребу такого туалету. Йому здається, що посадовці не розуміли (або ж вдавали, що не розуміють) для чого потрібен інклюзивний простір.
“Просторе приміщення, де могла би поміститися людина з візком. Широкий дверний отвір без сходинок, аби могла безперешкодно проїхати, опорні стійки та ручки по периметру кімнати”, - говорить про основні вимоги до громадських санвузлів Артем. Також додає, що не менш важливим є рівень розташування унітаза та умивальника.
Члени громадської організації “Синергія” беруть активну участь в житті міста, а також є ініціаторами заходів. “Бочча з чемпіонами” - таку назву дали відкритому тренуванню, де пару людині на візку складає відомий титулований спортсмен. Артем Колінько з друзями-активістами завжди радо приймають запрошення і відвідують шкільні заходи та організовують турніри з бочча для школярів. Вони на власному прикладі доводять, що інвалідність - не вирок.
Що говорять люди?
Вікторія Капкаєва з дитинства на інвалідному візку через спінальну м’язову атрофію. Жінка згадує, як в дитинстві її не хотіли пускати до магазину. Причина банальна - забагато бруду від коліс візка. Вона впевнена, що протягом останнього десятиліття ставлення до людей з інвалідністю змінилось на краще.
“Коли ми бачимо, що готується відкриватися новий бізнес - починаємо писати листи та звертатися особисто. Це стосується не тільки відкриття аптек, а й кафе також. Адже ми звичайні люди, які хочуть проводити дозвілля поза домом”, - говорить Вікторія. За словами жінки, вона давно вже навчилася пересуватися містом без сторонньої допомоги.
Співавтор: Павло Єштокін
