Смачне, поживне та різноманітне харчування воїнів важливе для їхнього здоров’я та підтримки сил. Це добре розуміє військовослужбовець Андрій Гожулянін, який щодня готує страви для понад 140 побратимів. Ароматний борщ, неповторний бограч, легендарний козацький куліш, смачнючий плов – все це та багато інших смаколиків з апетитом споживають воїни-захисники, дякуючи вправному кухарю.
Своїми думками та враженнями від служби Андрій поділився з пресслужбою ДП "СхідГЗК".
Все почалося з їдальні «Центральна»
Андрій Гожулянін – корінний мешканець Жовтих Вод. У нашому місті пройшли його безтурботні шкільні та студентські роки, тут були зроблені перші професійні кроки. Кухарська справа вабила хлопця з юності. Тому, незважаючи на диплом інженера програміста, вирішив влаштуватися (за покликанням) учнем кухаря до їдальні «Центральна» Східного гірничо-збагачувального комбінату.
"Я швидко влився в дружний професійний колектив на чолі з Марією Якимівною Гулько. З цікавістю вчився у досвідчених фахівців, опановуючи тонкощі приготування різноманітних страв на велику кількість порцій. Згодом, відточував кулінарну майстерність в ресторанах Ірпеня, Києва, Одеси", - згадує Андрій.
Військовослужбовець Андрій ГожулянінФото: Пресслужба ДП "СхідГЗК"
24 лютого
Початок повномасштабного вторгнення Андрій зустрів у багатостраждальному Ірпені. Разом із дружиною та 5-місячним сином встигли виїхати під обстрілами та евакуювалися на Західну Україну.
Заспокоївшись, що рідні у безпеці, голова родини рішуче направився до місцевого територіального центру комплектування, готовий іти до лав Збройних Сил. Але отримав відмову через повну відсутність армійського досвіду та певні проблеми зі здоров’ям. Тисячні черги до Львівської тероборони теж надії не додавали.
"Почав волонтерити, готував вареники, відвозив на залізничний вокзал, годував провідників, які в перші дні війни працювали без відпочинку. Через кілька тижнів дізнався, що у Львівській військовій частині не вистачає кухарів. Знову пішов до ТЦК, і наступного дня уже був направлений на службу до однієї з військових частин на Львівщині", - каже військовий.
Куховарство під артобстрілами – суворі будні військового кухаря
З початку червня 2022 року у складі батальйону тероборони ЗСУ Андрій перебуває у зоні бойових дій, на різних відповідальних напрямках: Харківська область, Сумська, Донецька (район Бахмуту), Луганська.
У кожного військовослужбовця – різні завдання. Андрій чітко усвідомлює своє: вчасно та смачно нагодувати побратимів. Це важливо не тільки для підтримання їхнього фізичного здоров’я у надважких умовах, а й задля бадьорого настрою. Смачна, по-домашньому приготовлена страва – це більше, ніж просто їжа. Це своєрідна психологічна підтримка в ситуації, коли люди довгі місяці не бачаться з рідними, не куштують звичних домашніх смаколиків.
"Готувати в польових умовах – ще той квест! І це щоразу для великої кількості бійців (від 140 до 450). Без вихідних. У будь-яку пору року, влітку й взимку, мороз і спеку, коли тижнями ллє дощ, або сильний вітер. А в тебе дрова, неймовірна кількість диму, 40 або 75 літрові баки! Добре, коли дрова сухі, а буває, що дощ цілодобово, а іноді й кілька діб! Розпалити в таких умовах багаття - додатковий квест… Та на додачу до всього ще й майже безперервна ворожа арта", - ділиться кухар.
Військовослужбовець Андрій ГожулянінФото: Пресслужба ДП "СхідГЗК"
Військова кухня - це злагоджена праця продовольчої служби батальйону. В бойових умовах весь час приходиться імпровізувати, задля використання продуктів, які можуть зіпсуватися, бо холодильників немає, а харчі - це державні гроші. До обов’язків Андрія також належить контроль залишків складу, замовлення необхідних продуктів, дотримання в польових умовах (по можливості) санітарних норм,ну і головне й найцікавіше - приготування їжі.
"Щодня о 6-й ранку кухар уже на ногах. Миє, чистить, варить, смажить – робота кипить. Стараюсь чередувати різні страви: борщ, солянка, суп харчо, грибний суп, гороховий, курячий; вінегрет, грецький салат, овочевий, Дністер, єврейський, мексиканський. Різні каші – обов’язково зі смачним м’ясом та підливкою, та ще з димком. Оскільки більшість побратимів із Західної України - опанував кухню цього регіону. Тепер на радість хлопцям готую смачний бограч, ароматний бануш. А на Новий рік – звичайно був салат олів’є, а на Великдень на додачу до волонтерських пасок та трьох чималих мисок нарізаних ковбасних смаколиків готував одразу 360 крашанок", - каже Андрій.
Військовослужбовець Андрій ГожулянінФото: Пресслужба ДП "СхідГЗК"
"Пригадую, як один з наших хлопців на день народження попросив шашлик – розповідає Андрій. – Порадившись із напарником, до 12 кілограмів свинячого ошийка ми додали ще 14 кілограмів реберець, замаринували м'ясо в різних маринадах, щоб смакувало якнайкраще, і заходилися готувати шашлики. Розуміли, що буде надскладно, але дуже хотіли зробити справжнє свято для побратима. Кілька годин (як на біду, під проливним дощем) смажив м'ясо окремими партіями на решітці. Окремо замаринована цибуля, авторський (від Андрія) соус до м’яса, картопляне пюре, салат грецький. Заморилися страшенно. Але ж результат! Усі хлопці були надзвичайно щасливі та вдячні. Ну а іменинник, напевно, на все життя запам’ятає такий день народження!"
Польова кухня-трейлер
Зрозуміло, що складнощі полягають не стільки у обсягах приготування їжі, скільки в умовах. Бо «робоче місце» військового кухаря – це ж не якась зручна, обладнана кухня. Оскільки підрозділ періодично змінює район дислокації, то куховарити доводиться і у приміщеннях покинутих будівель, а частіше - просто неба. А кожен переїзд – це довге пакування продуктів, посуду та обладнання, перевезення та облаштування на новому місці.
Тож, заповітна мрія Андрія – пересувні польові кухні-трейлери. У жовтоводських волонтерів був чудовий досвід обладнання мобільних бань для військових на базі автомобілів. За аналогічним принципом можна було б обладнати і сучасні польові кухні. Можливо, така ідея знайде підтримку на державному рівні чи зацікавить благодійників?
Війна змінила наш світогляд
"Особливість нашого військового підрозділу – тут немає випадкових людей, - зазначає Андрій. – Усі добровольці, кожен зробив свій вибір свідомо. Взагалі, війна змінила наш світогляд. Ми стали справжніми українцями. Ми стали більше поважати себе. Ми стали дуже цінувати час. Але коли довелося вирватись у коротку відпустку, побачив, що всі звикли до війни… Це стало неприємним відкриттям. Це як два різних світи – перебування на фронті та життя на мирних територіях."
Військовослужбовець Андрій ГожулянінФото: Пресслужба ДП "СхідГЗК"
"Міста переповнені шикарними автівками, а ми всім батальйоном разом з рідними скидаємося на позашляховики, бо машин на фронті так не вистачає. Я не закликаю мирних мешканців сумувати та весь час думати про війну, але необхідно пам’ятати про те, яку ціну платять хлопці на передовій за можливість жити мирним звичним життям, поважати військових, підтримувати їхніх рідних, донатити на ЗСУ та займатися волонтерством по мірі можливостей… І нарешті перейти на державну мову. Особисто для мене це важливо. Як і багато моїх співвітчизників, я з дитинства розмовляв російською. Проте – час настав. Перейшов на українську і радий, що так само вчинили тисячі."
Анрій додає, тільки разом, тільки спільними зусиллями ми зможемо здобути Перемогу.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
