Сергій до повномасштабного вторгнення працював на швидкій допомозі у Жовтих Водах, був волонтером в благодійному фонді "Герда". Військовий згадує, ще до початку повномасштабного вторгнення він входив до лав територіальної оборони, а 24 лютого прямо посеред зміни вирушив до військкомату.
Українська медіакомпанія TBT (the Bible today), яка знаходиться у місті Жовті Води зустрілася з військовим медиком Сергієм Супруном.
- Яким було Ваше 24-е лютого?
- Дуже добре пам'ятаю цей ранок, я якраз вийшов на зміну на швидку допомогу. Приблизно о 12 мені подзвонили з військкомату, сказали що я маю явитися. Я зібрав речі, які в мене були на роботі, взяв свій паспорт, військовий квиток і пішов до військкомату. Вже звідти я на зміну не повернувся, залишився там.
- Чи було передчуття великої повномасштабної війни?
- Я з 2014 року волонтер, тому для мене війна почалася ще у 2014. Ми постійно їздили на передову, і такого прям передчуття, що війна от-от почалася не було. Якщо чесно думав, що все буде локально, де і було, можливо трошки сильніше, але щоб так – не вірилося до останнього.
Сергій Супрун Фото: Медіа компанія TBT(the Bible today)
- Чому саме ці люди тут, на лінії фронту? Що їх мотивує?
- У кожного насправді різні причини, чому він опинився тут. Хтось думав, що він залишиться в Жовтих Водах і буде боронити власне місто, хтось прийшов за покликом серця, хтось, тому що не міг вчинити інакше.
Дуже багато людей прийшли тому, що в регулярні війська ЗСУ вони не могли потрапити через якісь проблеми зі здоров'ям, а тут на той момент набирали всіх і вони хотіли хоч якось послужити на своїй землі. Але в більшості, все ж таки патріотичний поклик і бажання захистити свою землю.
- Які обов'язки військового медика ?
- Більшість військових медиків - це люди, які приходять в армію, їх навчають декілька тижнів, вони здобувають базову освіту надання допомоги під час бойових умов. Тобто їм треба вміти зупинити кровотечу, накласти лангетку, при травмах надати допомогу і в принципі все.
Оскільки я маю медичну освіту, то на мені більше обов'язків, я лікую військових, так само під час бою надаю допомогу пораненим, займаюсь евакуацією поранених з місця бою.
- Які травми військові отримують найчастіше?
Зараз така війна, що на жаль найбільше травм від уламків під час артилерійських обстрілів, під час обстрілів танками. Дуже багато хлопців отримують поранення тулуба, верхніх та нижніх кінцівок.
- Як переживаєте втрату побратимів, коли не вдається врятувати їх життя?
- Насправді це дуже складно. На відміну від того, як ти працюєш на швидкій допомозі, ти приїжджаєш до людини яку ти зовсім не знаєш, то тут, хлопців ти знаєш особисто кожного. Для кожного бійця втрата, це особистий біль. Дуже часто згадують побратимів, як вони загинули, завжди переймаються чи можна було врятувати, чи це було неминуче.
- Наші втрати. Чи усвідомлюємо ми їх масштаби?
- Я думаю, не усвідомлюють. І насправді на даний час це не потрібно знати, ні військовим які тут знаходяться, ні цивільним, оскільки це може дати деморалізуючий фактор внести. Краще будемо думати про це коли війна закінчиться.
Правда Сергія про війну
- Для мене ця війна дуже важка, вона почалася з захоплення Криму. У мене там дуже багато родичів, там була квартира і після окупації, все це довелося залишити. Війна для мене це скоріш за все відновлення нашої цілісності, наших територій, повернення того, що належить нам.
Україна - це не просто територія позначена на карті, а все ж життя людей, майно людей, і те що їм належало.
- Побутові умови на війні і як вдається уживатися разом?
- Вживаються всі в принципі добре, побутових скандалів між військовими немає, або виникають дуже рідко. Побутові умові дійсно дуже важкі, більшість часу доводиться проводити десь в посадках, в окопах, в бліндажах. Оскільки ми на передовій, їх не вдається обладнати так, як це можна зробити на першій або другій лінії. Вогнище розводити не можна, використовувати ніякі світлові прилади не можна, тому що це неминуче приведе до обстрілів і можливо втрат. Тому хлопці, що знаходяться на передовій знаходяться у вкрай важких умовах.
Часто доводиться жити в зруйнованих будинках, погребах, тому що обстріли не припиняються. Ніхто не нарікає на це, всі розуміють для чого вони тут.
- Війна надовго розділила родини. Як це відбивається й вподальшому позначиться на стосунках?
- Всі розуміють, що ті, хто залишилися там вони переживають за своїх рідних, ті хто тут, теж не хочуть якось погіршити стосунки, чи якось зробити боляче своїм рідним, тому частіше за все не дорозказують, що тут відбувається насправді, кажуть що все нормально.
Якщо відносини у родині нормальні, вони тільки зміцняться, якщо не дуже добрі, вони скоріш зруйнуються, але це також життя і це нормально.
- Військові і цивільні. Яка взаємодія?
- Життя в Україні продовжується, і там де немає війни люди розважаються, ходять до кафе, ресторанів і це нормально, тому що люди які тут не залучені не мають сидіти горювати. Але останнім часом відношення саме цивільних до військових дуже сильно міняться. Повертаються хлопці, які були дома по сімейним обставинам, і кажуть, що вже на військових дивляться, як на зайвий елемент, який краще б не ходив би за формою, не нагадував про те що йде війна. Але більшість людей залишається добродушними, допомагають військовим.
- Як війна змінила сприйняття Бога?
- Дуже сильно змінилося, якщо до війни ти наче віриш, але це якось так далеко, то тут в деяких випадках, ти розумієш, що Бог існує, і він захищає тебе і твоїх побратимів. В Бога вірять тут напевно всі.
- Що далі?
- Буде досить довгий процес відновлення України, саме фізично, відбудовування, і шлях до світлого майбутнього.
- Що перше зробиш після перемоги?
- Навіть ніколи не думав. Повернуся додому до своїх, а там буде видно.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
