Тренерка Анна Поліщук з Жовтих Вод з початку повномасштабного вторгнення росії до України знайшла житло для понад 10 сімей зі Сходу країни. Зовсім незнайомих для себе людей дівчина знаходила сама, зустрічала та надавала їм помешкання знайомих та навіть свою власну квартиру. Каже, просто хотіла допомогти, і щоб у разі біди, їй в житті зустрілася така ж Аня, як вона.
Свою історію допомоги мешканцям сходу Анна Поліщук розповіла журналістам Жовті Води City.
Перших людей поселила в свою квартиру
24 лютого фітнес тренер з Жовтих Вод провела так само як і більшість українців, в нерозумінні, як могла початися війна, про яку всі навкруги говорили, але до останнього не вірили в її початок.
"Я добре пам'ятаю цей день, прокинулася я від телефонного дзвінка своєї подруги о 6 ранку. Вона запитала, ти вже знаєш? Кажу, що я знаю? Думала щось сталося, але не думала про війну. Хоча, згадує дівчина вона все знала, адже була підписана на телеграм-канал, де кожного дня писали про можливе повномасштабне вторгнення і я була до цього готова. Я розуміла, що це станеться, не сьогодні так завтра. Я зібрала тривожну валізу, поглянула у вікно, а там вже пролітали винищувачі".
Анна Поліщук
Тим часом ситуація на сході країни погіршувалася, росіяни почали масово обстрілювати міста, люди вимушені були тікати. Про пошук житла переселенці писали в телеграм-каналах, таким чином їх знаходила Анна Поліщук.
"Те що людям потрібно допомагати я зрозуміла сама, ніхто нічого не питав, не казав, - каже Аня. Головне, що було - це довіра, адже це були повністю незнайомі мені люди. Перших людей я знайшла сама, у Вайбері, вони вже їхали з Курахове. Я сама їм зателефонувала, сказала, що зустріну, бо була вже ніч. Це була сім'я і це зіграло велику роль, чому я їм довірилась. Мама, тато і двоє маленьких дітей. Їх я поселила у свою власну квартиру, в якій на той час не проживала."
Запустилась ланцюгова реакція
Перші п'ять квартир, згадує Аня це було житло її друзів, які запропонували допомогу самостійно. Стан деяких квартир був недуже, але вони їх разом приводили до ладу, та людям потрібно було просто десь залишитися, бо у них вже нічого не було.
"Потім мені допомогла знайома, волонтер - Світлана Капуста. Вона зустрічала людей на блок постах в комендантську годинну і я знаходила там тих кому потрібна допомога. Потім мені мої друзі почали телефонувати, пропонувати своє житло: хтось виїхав, у когось від бабусі залишилася. Я зібрала ключі від 3-4 квартир і через Світлану заселяла людей."
Квартира, яку Аня знайшла для переселенців
Коли ж квартири знайомих були вже зайняті переселенцями, Аня розпочала пошуки житла самостійно, адже ті хто мав необхідність десь жити почали виходити на дівчину самостійно.
"Це почалася ланцюгова реакція, телефонували друзі людей яких я поселила і просили знайти житло для них, - пригадує Аня та додає. - Тут вже почала пошуки квартир самостійно, шукала через соціальні мережі. Допомогли мені в пошуку тоді мої знайомі клієнти з фітнес-клубу. Так ми знайшли ще дві квартири і туди заселились сім'ї. Я завжди казала, що це під мою відповідальність".
Переважно згадує дівчина, шукала квартири за комунальні послуги, без орендної плати. Тоді весною це було можливо, зараз це нереально.
"По часу це було не багато, це той момент коли ніхто майже не працював, фітнес-клуб точно. Перші місяці війни, спали мало, вільного часу було багато".
Роблю те, що можу
Загалом Аня допомогла понад 10 сім'ям зі Сходу, каже переважно це Курахове, Мар'їнка. З більшістю вона підтримує гарні відносини і зараз, спілкуються, зустрічаються на каву.
"Я все своє життя допомагала не виплигуючи зі штанів, робила те що зможу, не більше. Іноді хочеться аби було більш ресурсів. Я дуже емоційна людина, ще й емпат мені дуже хотіла допомогти, я ставила себе на їх місце. І я б хотіла, щоб якщо трапилося щось подібне зі мною, мені в житті трапилася така ось Аня як я, без якихось рамок і умов.
Зараз, каже дівчина, запитів від переселенців набагато менше, люди здебільшого знаходять квартири самостійно. Втім Аня продовжує допомагати чим може, речами, продуктами чи просто підтримкою. В цьому їй неабияк допомагають жовтоводці, дівчина виставляє в соціальні мережі перелік речей, які потребують переселенці, а мешканці Жовтих Вод їх знаходять.
"Мене приємно дивувало, як швидко відгукувалися жовтоводці. Знайомий хлопець привіз величезну кількість лампочок, інший чоловік привіз дивани та обігрівачі. Я навіть не очікувала, що люди будуть віддавати свої речі чи навіть купувати те, що потрібно іншим."
Аня ділиться, їй просто хотілося, щоб у людини яка була вимушена виїхати без нічого, залишити домівку, що для багатьох найскладніше, було комфортно, навіть не вдома. Бо вона нікуди не дінеться від своїх думок і болю.
"Мені пощастило, всі люди яких я зустріла були порядними, та й тут у Жовтих Водах мене оточують чудові люди, яким я вдячна за допомогу."
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
