Волонтерською діяльністю активно займаються працівники гідрометалургійного заводу ДП "СхідГЗК". Один із них – машиніст вагоноперекидача на дільниці здрібнювання та вилуговування цеху основного виробництва Михайло Дьома. Свою історію він розповів працівникам ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Михайло волонтер "зі стажем" - благодійною діяльністю займається кілька років. Долучався до проєктів, спрямованих на допомогу дітям, медичним закладам (під час пандемії коронавірусу), підтримку учасників АТО/ООС.
"Допомагаю у діяльності Благодійний фонд "Герда" ім. Анни Смольської, який співпрацює з волонтерським центром «КЦ», - розповідає Михайло. – З перших днів війни ми намагалися допомогти укомплектувати тероборону та підтримати жовтоводців, які вирушали на передову. Особливо відчувався дефіцит специфічного спорядження: тепловізори, приціли, біноклі, тактичні медичні рюкзаки, ноші, турнікети тощо. Коли оголошується збір коштів на ті чи інші потреби, то долучаються як містяни, так і наші земляки, які зараз живуть за кордоном.
Чимало жовтоводців служать у медротах. Тому від них ми отримуємо зворотній зв’язок – аналітику використання тих чи інших засобів, конкретні запити. Так, була потреба в імпортних протиопікових медпрепаратах. Вдалося вирішити питання".
Зараз на фронті перебуває кілька найближчих родичів Михайла. А він докладає зусиль, щоб бути максимально корисним у тилу. Робить чимало. Зокрема допомагає прийняти вантаж, отримати на пошті, розсортувати. Долучався до збору ліків для військових у перші дні війни, коли медикаменти за кілька годин зникли в аптеках і стали дефіцитом.
"Тоді був оголошений збір ліків серед населення, - згадує Михайло. - Хтось привозив самостійно, до когось треба було заїхати додому. Коли приїжджав за ліками, то приємно було бачити ветеранів ГМЗ, які від щирого серця віддавали запаси з домашньої аптечки для наших захисників.
Сортування фондового майна проходить на базі церкви «Живі води». Там я зустрічаю працівників ГМЗ, які плетуть маскувальні сітки. Люди приходять хоча б на годинку, дві, щоб зробити корисну справу. Жінки наших працівників організувалися шити термобілизну для військових. Хтось пече смаколики, в’яже шкарпетки, передає консервацію для відправки на фронт.
Окрема тема, каже Михайло– допомога переселенцям.
"Я знаю родину, яка привезла свою дитину в одній білизні! Бо в них у будинку все згоріло, малечу просто вкрили рушником та завернули у військовий бушлат… Звісно, такі сім’ї потребували допомоги.
Пам’ятаю, як наш працівник ГМЗ організував усю рідню, в кого є діти: мовляв, швиденько збирайте все, з чого ваша малеча повиростала, та складайте у пакети – заїду, заберу. В результаті такого «рейду» по рідних наш колега назбирав кілька мішків одягу та взуття і привіз до волонтерського осередку, щоб допомогти переселенцям.
Було і таке: телефонує чоловік і каже: "Я готовий віддати свої палатки та спальні мішки. Приїжджаю, дивлюся – чудові спальники. Ринкова ціна – кілька тисяч. А чоловік віддає від щирого серця. Каже: "Беріть, хлопцям зараз потрібніше. Я собі ще колись придбаю".
Волонтерство може бути непублічним або публічним. Зрозуміло, що люди роблять добрі справи за покликом душі та не вважають за потрібне це афішувати.
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
