Радзимінська Тетяна з Жовтих Вод з мамою та сином близько 10 місяців тому покинули рідний дім. Саме в той час окупанти руйнували її батьківщину - Херсон. Далі була довга та виснажлива дорога до Чехії. Відтоді жінка мріє просто жити та радіти, як робила це до 24 лютого.
24 лютого
Радзимінська Тетяна проживала в Жовтих Водах 24 роки, працювала в садочку вихователем і паралельно вже як 7 років була домашнім кондитером. За всіма справами роботою, кондитеркою, школою вона не дуже слідкувала за новинами і 24 - го лютого стало для неї несподіванкою, згадує жінка.
"Збираючись на роботу і почувши Новини Жовті Води я перебувала в шоці. Почала всім телефонувати, продовжувала збирати сина до школи, себе на роботу. Дуже переживала за старшого сина, який навчався в Києві і там проживав. Все було, мабуть, як в усіх, що не може такого бути, питання що робити, що буде далі."
Торт виробництва Тетяни
Жовті Води - Чехія
Тетяна згадує, з 24 лютого почалися роздуми, які супроводжувались переглядом усіх новин, першими тривогами, перебуванням в сховищах, постійні дзвінки, переживання за рідних і, що ж робити далі, але останньою краплею стала новина про Херсон.
"Поштовхом до того, щоб виїхати за кордон стала новина про окупацію мого рідного міста Херсон ", – відповідає Таня. "Я побачила відео, де танки обстріляли мій район, школу куди я ходила, і я уявила, а якщо вони дійдуть і до нас, я з мамою й сином, як бути? Ну і кожного дня нам з мамою телефонував мій брат, який з родиною проживав в Чехії, він дуже переживав і прохав, щоб ми виїхали."
Тетяна з родиною
Чекали потяг, а вони просто їхали і не зупинялись
Дуже складно було прийняти це рішення, я все ще надіялась, що перемовини щось дадуть і ми залишимося вдома, але всі новини були невтішні і 2 березня ми виїхали до П'ятихаток. Цілий день чекали потяг, а вони просто їхали і не зупинялись, бо були переповнені.
"Вже під вечір їхала електричка, яка забрала людей з П'ятихаток", - пригадує Таня, і додає. "Їхали в повній темряві, вагони переповнені, дуже багато діток, тяжко згадувати, я не вірила, що це все відбувається зі мною, що я все це бачу. Потім була пересадка в Знам'янці і довга, виснажлива дорога до Львова, кордон, митниця, Польща, де нас чекав мій брат."
Це була друга подорож Тетяни до Чехії, перед цим вона була у брата на новорічні свята, гуляла по Празі, захоплювалися її красою, чарівністю і казковістю. В цей раз, їй навіть не хотілось дивитись у вікно.
"Це не зрівняти, коли ти їдеш відпочивати і коли ти вимушений ховатися від війни. Важко було сприймати реальність, але те, як тут зустріли, як проводились люди, як відносились і допомагали це не передати, емоції, сльози, бажання віддячити за піклування і допомогу."
Тетяна на благодійній ярмарці
Тетяну прийняли жити родина чехів, які поселили в своїх будинках 3 сім'ї з України, допомогли з документами, оформленням дітей до школи.
"Вже з середини березня в школі, де влаштувала свого сина відкрили адаптаційний клас для дітей з України, які не могли ходити в загальні класи з чеськими дітьми. Для наших діток створили всі умови і надали все необхідне для їх навчання: безкоштовні обіди, вся канцелярія від ручки до рюкзака, екскурсії, курси в допомозі вивчення мови, група продовженого дня, потім організували літній табір при школі. Зараз вже всі дітки навчаються по своїх класах, разом з чеськими дітьми.
Благодійні ярмарки з учасниками "Майстер шеф"
З перших днів каже Таня, намагались знайти щось, щоб мати змогу допомагати людям з України.
"Я натрапила на об'яву про благодійні ярмарки, які влаштовувала в Празі переможниця проєкту "Майстер шеф" Ольга Мартиновська. То була дуже гарна справа, на всі кошти були закуплені ліки для наших людей, там панувала неймовірна атмосфера, найбільша черга стояла до нашого намету з українськими стравами, більшість людей не брали смаколики, платили більше і, навіть просто давали кошти і нічого не брали. Чехи зі сльозами на очах підходили і висловлювали свою підтримку. Багато українців, які довгий час тут жили також підтримували і словами і коштами."
Благодійні ярмарки, яку влаштовувала в Празі переможниця проєкту "Майстер шеф" Ольга Мартиновська
- Яке ставлення до українців в Чехії?
- Ну тут вже залежить, як самі українці себе показують. Для чехів дуже важливо, щоб ви знали мову, якщо не знаєте, то, щоб вчили. Щоб працювали, а не сиділи і чекали допомогу. Щоб були вдячні за все, що тут роблять для українців, а роблять дуже багато. Я дуже вдячна цій країні і людям, які зустрілися мені тут.
- Які відмінності порівняно с Жовтими Водами?
- Перше це питна вода, тут її можна пити з крану. По-друге, немає безпритульних тварин. Ну і чистота, це те, що підкорило мене, ще коли я приїхала вперше, тут дуже чисто, сміття сортують.
Про повернення додому я думаю кожен день
Наразі Таня продовжує приймати замовлення на тортики, підтримувати свою країну в різних заходах, вважає це необхідністю для кожного, хто опинився за кордоном.
"Кожен ранок і кожен вечір у мене однаковий - новини з України. Про повернення додому я думаю кожен день, але прийняти це рішення наразі не можу, поки що у мене є більше можливості допомагати своїм дітям з навчанням, донатити на допомогу, але мрію повернутися, сумую за всіма.
Після перемоги головна мрія, щоб наша Україна розквітла на весь світ. А ми могли просто жити і радіти за наших діток. Все буде Україна."
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
