Впевненою ходою і без поспіху тренер з легкої атлетики Віктор Лисенюк шість разів на тиждень приходить на стадіон. Нещодавно йому виповнилося 74 роки і все його свідоме життя він був у спорті, навіть, коли життя намагалося вибивати з колії. Розповідає про себе він мало, все більше про те, що вдалося зробити й вказує, що робив це разом з колегами.
Про захоплення і роботу довжиною в життя, а також як виховати неодноразового учасника Олімпіад Віктор Іванович розповів все на тому ж жовтоводському стадіоні.
Микола Меркушев про товариша і колегу Віктора Лисенюка
Знайти Віктора Івановича в Жовтих Водах вкрай просто. Варто завітати на тренування легкоатлетів. А ось змусити говорити про себе, згадувати те, як він прийшов у спорт і чого досяг - справа не з легких.
“Ось мій товариш Микола Арсентійович Меркушев, - він краще за всіх знає про спорт і спортсменів у Жовтих Водах”, - Віктор Іванович залишає свої речі поруч з нами, дає товаришу знак, щоб той поспілкувався, і так само впевнено крокує до бігової доріжки. Того дня там проходили святкові змагання до Дня Української Державності.
Микола Меркушев - жовтоводський спортсмен та активіст, товариш Віктора Лисенюка
Микола Меркушев - за професією спортсмен, а за покликанням - журналіст. З Віктором Лисенюком вони товаришують з 70-х років минулого століття.
“Віктор Іванович працював на ремонтно-механічному заводі учнем токаря, а потім токарем. Тоді і став займатися спортом, - розповідає Микола Меркушев. - Спочатку захоплювався футболом, а потім легкою атлетикою. Закінчив технікум, а після інститут в Києві”.
Після закінчення інституту спортивна спільнота вже чекала на кваліфікованого тренера. Невдовзі тренерську кар’єру довелося перервати і піти на службу в армію.
“Віктор Іванович мав там доволі гарні пропозиції щодо продовження служби, але повернувся в Жовті Води, щоб залишитися в спорті”, - згадує його товариш та колега Микола Меркушев.
Про тренерський шлях
Сам Віктор Іванович про те, що залишився в спорті не шкодує і запевняє, що цей шлях пройшов би вдруге. В розмові він частіше згадує досягнення, що припали на часи радянського союзу.
“Тоді були кошти і легкоатлети із Жовтих Вод їздили й літали на збори по всьому союзу”, - згадує тренер.
Він пишається тим, що вдавалося зібрати чимало юних спортсменів і разом з ними сісти в літак, щоб полетіти на збори в одну з радянських країн. Неодноразово бували всі разом і взимку в кримському Судаку. Спогадів у досвідченого спортсмена чимало, а вихованці Віктора Івановича представляли та прославляли місто також на союзному рівні.
Віктор Лисенюк під час святкових змагань до Дня Української Державності
Але попри все, досягнень у Віктора Івановича вистачає і на період життя, що припав на часи незалежності України. За цей час вдалося не тільки підготувати кваліфікованих легкоатлетів, а й очолити відділ молоді та спорту, місцеву дитячу юнацько-спортивну школу.
У 2001 році Віктор Лисенюк отримав одну з найвищих президентських нагород - Заслужений працівник фізичної культури та спорту України. Але однією з розрад досвідченого тренера сьогодні є не кубки та медалі.
“Я вам принесу газету хорошу, де я вже все про себе колись розповідав”, - сказав мені Віктор Іванович, так і не знайшовши випуску, колись цінної газети.
Про спортивні досягнення і не тільки
Сьогодні тренер радіє тому, що може передавати досвід молодим колегам і спостерігати за їх розвитком та досягненнями, а його вихованець Олександр Сітковський продовжує телефонувати і звітувати після кожних змагань.
Олександр Сітковський український легкоатлет, що спеціалізується на марафонському бігу, учасник Олімпійських ігор 2008, 2012, 2016 та 2020 років. Народився і розпочав свою спортивну кар’єру олімпієць в Жовтих Водах. Тут жив і тренувався до 20 років.
Олександр Сітковський - вихованець Віктора Лисенюка
“Звісно пам’ятаю, як дивилися першу Олімпіаду за участі Саші. Через різницю в часі не спали”, - згадує Віктор Іванович.
На питання чи відчуває свою заслугу в цьому тренер з Жовтих Вод каже так:
“А що я? Сашко - був одним з тридцяти учнів класу зі спортивним нахилом. Він не був найшвидшим, але став тим, хто дістався мети й не здався на пів шляху. У Сашка є родина, яка його мотивує і підтримує. Дружина і дві донечки”.
Сам олімпієць Олександр Сітковський журналістам онлайн видання Свои.City на питання - кому з тренерів ви сказали б особливе спасибі - відповів:
Позаду 50 років тренерської діяльності Віктора Івановича Лисенюка. Він з радістю згадує минуле, з тривогою дивиться у майбутнє, але все так само отримує задоволення від роботи з дітьми.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
