Історія розвитку нашого міста налічує вже понад сто років злетів та падінь. Колись урановидобувний та переробний центр не тільки України а й усієї Європи - нині вимушений переживати не найкращі свої часи. Чому саме так? В який момент вектор нашого руху повернувся в інший бік та що стало передумовою цього?
Почнемо з початку. Зародження перших поселень, з яких надалі народились Жовті Води, приурочене до долини річки Жовтої - з її притоками, вербами, чагарниками очерету в старовину називали урочищем Жовті Води. Ця місцевість відносилася до так званого Дикого поля. Тут стояли козацькі зимівники, укріплені для захисту від татар.
На перший погляд – це цілком природній процес зародження та розвитку поселень, який притаманний для абсолютної більшості населених пунктів. Вирішальним, а зараз можна сказати навіть роковим фактором саме для нашого міста став процес індустріалізації. Загарбницька політика Радянського союзу, голодомор, п’ятирічки, колективізація та планова економіка – це рушійні чинники, які створили наше місто штучним шляхом і яке наразі, в умовах постійних динамічних змін та ринкової економіки демонструє свій застій.
До всього по порядку. З приходом радянської влади, політика стосовно освоєння земель, багатих на корисні копалини була особливо жорстокою. Зважаючи на нестабільну ситуацію в світі, післявоєнні роки Першої та Другої світової війни, були особливо складними.
Через комуністичну систему остаточно сформувалася сталінська модель економіки. Її визначальною рисою стало замкнене планове господарство із жорстким контролем економічного та соціального життя країни.
Навколо рудників почали розбудовувати поселення. Після Першої світової війни всі шахти та рудники були занедбані та затоплені. Кількість робітників на копальнях коливалася від 60 до 1300 осіб, що залежало від ситуації у залізорудній промисловості. Утім, окремі громадські та житлові споруди серед промислового виробництва ще не можна було назвати містом. У міжвоєнну добу Жовта Ріка стає селищем міського типу, у 1929-му і 1932 роках тут будуються перші лікарня і поліклініка, нові гуртожитки та житлові будинки.
Історія селища кардинально змінюється у 1950 році, коли на двох невеликих рудниках знаходять промислові запаси уранової руди. Вже за рік у Жовтій Річці створюється Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який стане найбільшим видобувником урану в Європі. Спорудження такого промислового підприємства означало велику кількість нових робітників, а отже, було вирішено не просто розширити селище, а побудувати нове місто.
Радіозавод у часи РСРС
Відкриття покладів уранової руди відкрило для нашого міста як можливості, так і нові виклики. Багато містян скоріш за все чули фразу «Жовті Води - центр українського урану, який не позначався на радянських мапах», все це через те, що видобуток урану означав секретність, тож місто було архітектурно не насиченим. За радянських часів Жовті Води були одним з 15 закритих населених пунктів УРСР. Проєктування і будівництво міста виконувалось московськими проєктними організаціями. Навіть після здачі містом не керували з Києва — вся логістика, фінансування і звітність контролювалися прямо з Москви. Через це архівних даних про проєктування Жовтих Вод дуже мало. Всі ці дії – це механізми штучної розбудови та штучного розвитку. Через радянську політику наше місто не мало можливості розвиватись природньо, пройшовши всі етапи формування.
Завод "Електорон" на початку створення, наразі не працює
Через одноманітність виробництв, яка виникла за часів СРСР, Жовті Води нині не може підлаштуватись під умови ринкової економіки, що і спричинило “зупинку в часі”. В результаті тривалого економічного занепаду, сьогодні наше місто відноситься до категорії «депресивних», та потребує кардинальних змін. До “депресивних” відносяться міста, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття та найнижчим рівень середньої заробітної плати.
Залежність Жовтих Вод від СхідГЗК призвела до занепаду
Нині, місто Жовті Води - сьоме за чисельністю населення місто області. З часів зародження місто майже не змінилось, з розпадом радянського союзу, зокрема після вивезення технологій та обладнання з підприємств, в результаті чого вони закрились – кількість населення стрімко знижується, економіка міста занепадає, а її потенціал щорічно зменшується. Залежність Жовтих Вод від СхідГЗК призвела до занепаду.
Однак, варто вірити, що наше місто має всі можливості та ресурси для стрімкого процвітання та розвитку. Перш за все – пошук альтернативних напрямків розвитку з метою створення нових джерел фінансових надходжень, робочих місць, матеріальних благ та підвищення якості життя населення в цілому. Співпраця освіти, влади та бізнесу – рішучі кроки до світлого та впевненого майбутнього нашого улюбленого, затишного та такого рідного міста.
Авторка: Валерія Петренко
