24 серпня був день повітряних тривог. Та все ж ми бігали містом, аби щось купити, закрити питання на пошті та зібратися на невеличку риболовлю. Я це діло полюбляю. Всі зачинялися, а потім відчинялися. Треба було швидко обирати потрібний товар, або послугу. Люди чекали під дверима, до бомбосховищ не поспішали.
Шиномонтажна працювала без тривог. Поки нам робили колесо Ксенія знайшла пансіонат "Алые Паруса" - на річці Інгулець в 20 км від міста. Він дуже нагадує дитячий табір. Хоча в таборі, в дитинстві, здавалось прям вау - багато дітей, день Нептуна і таке інше.
Суднохідна ріка протяжністю 549 кілометрів приваблює рибалок не менше, ніж Дніпро. Греки називали її Пантікап, а скіфи - Герр (Герри), що має багато тлумачень. Та зараз про інше.
Вечірня риболовля на Інгульці
Тут, на березі, багато пансіонатів. Всі вони, як і на Азові, побудовані тим чи іншим підприємством. Багато з них зачинені і не дають рекламу у фейсбуці. Але не "Паруса". Тут підняли слухавку і навіть були номери на двох. В інших, працюючих на День Незалежності, не було нічого. Все зайнято.
Ми приїхали, трохи розчаровані від старезності дерев'яних будинків, пішли скупнулися. Знайшли місце під рибалку, розпалили мангал ну і давай розмовляти про те, як взагалі все було влаштовано в ті часи і чому не так, як має бути. Навіщо пансіонатів так багато? Чому хтось не викупить і не зробить вау? Навіщо людей заганяли саме в пансіонати? Цікаво, а як придбати пансіонат у держави, або підприємства?
Коли ми щось створюємо не для самих себе, чомусь виникає історія з нікому непотрібними великими будівлями і територіями, покинутими краєвидами і річками. По дорозі додому я більше уваги звертав на відвали великих кар'єрів. Мені невідомі відчуття тих людей, які все це залишили нам у спадок. Погано чи добре це все - не знаю. Я і не знаю, що з цими всіма стінами, які хтось колись побудував. Чомусь мій настрій ставав таким же сірим, як стіни старої насосної на березі Інгульця.
У дитинстві табір я "вивозив" тільки через те, що там були інші діти та розваги. І тут я зрозумів, що в таких місцях немає веселих розваг і креативу, а одні попередження і заборони адміністрації, яка звісно незадоволена поведінкою відпочивальників.
А місце, звісно, для риболовлі фантастичне, бо ми звикли без мангала, холодильника, електрики і ліжка. А тут і те, і інше за 200 - 250 гривень з людини.
Та головне плануйте цікавий день заздалегідь, або пошукайте у інтернеті чим можна себе розважити.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
