Бракує часу, немає компанії, соромно через рівень підготовки — що насправді заважає жителям Жовтих Вод більше рухатися? Ми провели опитування до початку проєкту та повторили його після завершення, щоб побачити, чи змінюється ставлення людей до фізичної активності.
У першому опитуванні взяли участь 40 жителів Жовтих Вод різного віку. Найбільше було людей віком від 40 до 59 років — половина всіх респондентів. Ще по 8 учасників були віком до 25 та від 25 до 39 років, а 4 — старші за 60.
Головна проблема — не небажання, а брак часу
Здавалося б, щоб почати більше рухатися, достатньо просто захотіти. Але результати опитування показали іншу картину.
На запитання про те, що найбільше заважає почати або продовжити фізичну активність, 23 із 39 опитаних назвали брак часу.
На другому місці — відсутність компанії або підтримки. Цю причину назвали 15 людей.
Ще 4 респонденти зізналися, що соромляться свого рівня фізичної підготовки. Двоє бояться нашкодити здоров’ю, а одна людина не знає, з чого почати.
У категорії «інше» було 10 відповідей — тобто для частини людей існують й інші особисті причини, які не потрапили до запропонованих варіантів.
Виходить, проблема не завжди у відсутності бажання займатися спортом. Часто людям потрібні час, підтримка і комфортні умови, щоб почати.
При цьому багато хто вже рухається
Цікаво, що опитування не показало повністю «спортивно пасивне» населення.
За сім днів до проведення опитування:
- 12 людей були фізично активними 5 і більше днів;
- 12 — 3–4 дні;
- 12 — 1–2 дні;
- 4 людини не мали жодного дня фізичної активності тривалістю щонайменше 30 хвилин.
А якщо говорити про регулярні заняття, то 18 із 40 респондентів займалися фізичною активністю щонайменше тричі на тиждень.
Тобто для значної частини опитаних рух уже є частиною життя. Проблема радше в тому, щоб зробити активність регулярною та доступною для більшої кількості людей.
Чи бояться жителі займатися спортом?
Схоже, що страх — не головна проблема.
Учасникам запропонували оцінити від 1 до 5, наскільки вони впевнені, що можуть безпечно розпочати фізичну активність.
Середня оцінка склала 3,98 бала з 5.
16 людей поставили максимальну оцінку — 5. Ще 14 оцінили свою впевненість у 4 бали.
Лише 5 учасників дали оцінки 1 або 2.
Це означає, що більшість опитаних загалом не вважають фізичну активність небезпечною для себе. Та й страх нашкодити здоров’ю назвали перешкодою лише двоє респондентів.
А що відбувається, якщо створити можливість займатися разом?
Після проведення спортивних та освітніх активностей ми повторно опитали 12 учасників.
І тут з’явилася цікава динаміка.
До початку активностей серед цих людей:
- 2 займалися щодня;
- 1 — 3–5 разів на тиждень;
- 4 — 1–2 рази на тиждень;
- 4 — рідше одного разу на тиждень;
- 1 практично не займався.
Після участі:
- 2 продовжили займатися щодня;
- 4 — 3–5 разів на тиждень;
- 5 — 1–2 рази на тиждень;
- жоден не обрав варіант «рідше одного разу на тиждень».
- 1 людина зазначила, що практично не займається.
Тобто серед учасників стало більше тих, хто регулярно рухається, а найнижча частота активності фактично зникла.
11 із 12 учасників змінили ставлення до фізичної активності
Мабуть, найцікавіше питання — чи змінилося саме ставлення людей до спорту.
5 учасників відповіли, що воно значно покращилося, ще 6 — що скоріше покращилося.
Лише одна людина не помітила змін.
При цьому 5 учасників прямо сказали, що після активностей почали більше рухатися або займатися спортом. Ще 4 відповіли «скоріше так». Жоден не сказав категоричного «ні».
Середня оцінка того, наскільки участь мотивувала вести активніший спосіб життя, — 3,83 із 5.
Чи продовжать жителі займатися спортом?
Це, мабуть, найважливіший показник.
10 із 12 опитаних планують регулярно займатися фізичною активністю й надалі. Ще одна людина планує робити це час від часу, одна поки не визначилася.
Водночас жоден учасник не відповів, що не планує продовжувати.
Що це говорить про Жовті Води?
Опитування показує цікаву річ: жителям міста не обов’язково бракує бажання рухатися. Часто їм бракує можливості зробити це регулярно.
Найбільший бар’єр — час. На другому місці — відсутність компанії та підтримки. Для когось проблемою стає сором через власну фізичну форму, а для когось — невпевненість, з чого саме почати.
Водночас більшість опитаних уже мають певний рівень фізичної активності, а після спільних заходів учасники стали частіше займатися та позитивніше оцінювати рух.
Можливо, відповідь на питання «як змусити людей більше займатися спортом?» не в тому, щоб переконувати їх займатися.
Іноді достатньо створити місце, де можна прийти без спортивної форми олімпійця, знайти компанію, спробувати щось нове і зрозуміти: рух — це не покарання, а нормальна частина життя.
