Понад рік рідні Валерія Пугача жили між надією та невідомістю. Від дня, коли він не повернувся з бойового завдання, вони чекали на будь-яку звістку, вірили у диво та не втрачали сподівань. На жаль, 15 липня цього року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна, який віддав життя, боронячи Україну.
Хто повідомляє: Інформаційний портал Жовтоводської міської ради
У чому суть
Валерій Пугач народився 7 вересня 1979 року в селі Адамівка Криничанського району. Після закінчення школи переїхав до Жовтих Вод, де вступив до ВПУ № 70 та здобув професію електрогазозварника.
Фото: Інформаційний портал Жовтоводської міської ради
Одразу після навчання пішов працювати на «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», якому присвятив десятки років свого життя. Не зупинявся на досягнутому, постійно вдосконалював професійні навички: у 2006 році підвищив кваліфікацію електрогазозварника, у 2008 році здобув професію монтажника сталевих і залізобетонних конструкцій, а у 2009 році — стропальника. Свою справу знав досконало, колеги поважали його за професіоналізм і відповідальність.
4 листопада 2024 року Валерія мобілізували до лав Збройних сил України. Після проходження військової підготовки він був направлений на Донецький напрямок, де служив кулеметником. За час служби отримав важкі поранення руки та ноги, контузію. Та кожного разу повертався у стрій, адже не уявляв, що може вчинити інакше.
20 травня 2025 року Валерій вирушив на бойове завдання в районі населеного пункту Нова Полтавка Краматорського району. Після атаки ворожого дрона зв'язок із підрозділом було втрачено, і відтоді військовослужбовець вважався безвісти зниклим. Понад рік його рідні чекали, сподіваючись на повернення. Та 15 липня 2026 року ДНК-експертиза остаточно підтвердила його загибель.
Рідні згадують Валерія як надзвичайно добру, щиру й чуйну людину. Він завжди відгукувався на прохання про допомогу, ніколи не залишав людей сам на сам із їхніми проблемами. Його спокійний характер, людяність і готовність підтримати цінували всі, хто його знав.
Найбільшою гордістю і сенсом його життя була донька Сніжана. Для неї він був люблячим і турботливим батьком, який виховував не суворістю, а власним прикладом, терпінням і добрим словом.
У вільний час Валерій любив рибалити, із задоволенням працював у гаражі. Як і в роботі, так і в житті він усе робив сумлінно та з повною віддачею.
У полеглого воїна залишилися донька Сніжана та сестра Алла з родиною.
Прощання з Валерієм Пугачем відбудеться 23 липня о 9:00 біля пам'ятника славетним козакам.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять та слава Герою.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
