У Жовтих Водах тема сміття давно вийшла за межі побутових незручностей. Паралельно з повсякденними проблемами з вивезенням відходів у місті починають говорити про системні зміни — роздільний збір, нові вимоги законодавства та реальні можливості переробки. У цьому контексті показовими є як багаторічні дослідження жовтоводця Ігоря Микитенка, так і пояснення еколога КП «Чисте місто» Анни Філімоненко, які разом окреслюють, куди саме може рухатися громада далі.
Проблема побутових відходів для більшості міст України залишається болючою і системною. Та для Ігоря Микитенка — нині студента КПІ ім. Ігоря Сікорського та молодшого інженера-конструктора компанії Ajax Systems — вона стала темою багаторічної наукової роботи, що почалася ще зі шкільної лави.
На момент початку досліджень Ігор навчався у 9–11 класах Жовтоводського ліцею №3, де й займався науковою діяльністю в Малій академії наук України. Саме там він уперше звернув увагу на те, як поводяться з твердими побутовими відходами (ТПВ) у Жовтих Водах, Україні та світі загалом.
Чому саме сміття
«Ця тема буде актуальною ще довгі роки, адже відходи нікуди не зникнуть. Натомість вони можуть стати ресурсом — матеріальним і енергетичним»,— пояснює дослідник.
Ігор почав досліджувати тему збирання твердих побутових відходів ще у 9 класі. За його словами, це питання залишатиметься актуальним десятиліттями: відходи будуть завжди, а от підхід до них може змінюватися.
«Сміття — це не лише проблема, а й ресурс. І матеріальний, і енергетичний. Особливо для країни з постійними викликами в енергетиці», — зазначає він. Саме перспектива отримання корисних матеріалів та енергії зі сміття й стала головною мотивацією для глибшого вивчення теми.
Перша наукова робота, підготовлена у 2021 році, була зосереджена на аналізі наявних даних. Вона не передбачала складних експериментів, натомість систематизувала інформацію про поводження з ТПВ в Україні, Європі та Жовтих Водах.
Результати виявилися показовими: на той момент близько 95% побутових відходів в Україні захоронювалися на полігонах, тоді як у країнах Європи приблизно 65% сміття спрямовували на переробку або альтернативні методи утилізації, окрім захоронення. Це порівняння чітко окреслило масштаб проблеми та напрям подальших досліджень.
У 2022 році дослідження вийшло за межі міста. Використовуючи ГІС-системи та супутникові знімки, Ігор проаналізував територію всієї області на наявність несанкціонованих сміттєзвалищ — тих, які можна ідентифікувати навіть із космосу.
Він визначив їхній розподіл за районами, густоту та динаміку зростання, а також оцінив логістичні можливості розміщення сміттєпереробних заводів. У межах цієї роботи були розраховані потужності підприємств, здатних покрити потреби області, і потенційні обсяги електроенергії, які можна отримувати зі сміття — як для окремих міст, так і в масштабах країни.
Саме ця робота принесла Ігорю міжнародне визнання: перше місце на конкурсі в Тайвані та третє місце на Всеукраїнському конкурсі-захисті наукових робіт МАН.
Наступний етап став найбільш прикладним. Робота була повністю присвячена Жовтим Водам і мала формат комплексного проєкту. У ньому Ігор детально проаналізував морфологічний склад сміття, особливості його вивезення залежно від районів і типу забудови, кількість мешканців та існуючих контейнерних майданчиків.
Окрему увагу було приділено відповідності майданчиків державним будівельним нормам, необхідній кількості контейнерів, коефіцієнтам зростання обсягів відходів і частоті їх вивезення. Також було розраховано оптимальне розташування, потужність і економічну окупність сміттєпереробного заводу в межах міста — у промисловій зоні.
Фактично йшлося не лише про дослідження, а про готову модель, яку можна адаптувати для практичної реалізації.
Головний бар’єр — відсутність роздільного збору
На думку Ігоря Микитенка, ключовою проблемою Жовтих Вод і регіону загалом залишається відсутність роздільного збирання сміття. Навіть там, де з’являються нові контейнерні майданчики, система часто зупиняється на першому етапі.
«Недостатньо просто встановити контейнери. Потрібно, щоб роздільне сміття не зводили нанівець одним вивезенням, а далі працював повний цикл — від продажу вторсировини до її переробки», — пояснює він.
Повільне впровадження таких систем у малих містах Ігор пов’язує з кількома чинниками. По-перше, завжди є “нагальніші” проблеми. По-друге, частина людей не готова змінювати звичні процеси, якщо вони формально працюють. Аргумент про нестачу фінансування також звучить часто, хоча, за його словами, проєкти з переробки можуть бути економічно вигідними.
Навіть базові розрахунки показують доцільність інвестицій або часткового субсидіювання роздільного вивезення сміття.
З чого варто починати
Першими фракціями для сортування Ігор називає пластик — у всіх його видах — та органічні відходи. Органіка не лише швидко псується, а й виділяє горючі гази, які можна використовувати для виробництва біогазу та подальшої конвертації в енергію.
Налагодження переробки відходів у місті він вважає цілком реальним завданням. Більше того, це не лише екологічне рішення, а й економічне — із новими робочими місцями на всіх етапах існування проєкту: від будівництва заводу до його експлуатації.
Окрему роль у цій системі відіграють мешканці громади. Саме вони можуть формувати суспільний запит і впливати на рішення комунальних підприємств та місцевої влади.
Найдієвішою мотивацією для постійного сортування, на переконання Ігоря, залишаються фінансові стимули. Автомати обміну пляшок чи іншої вторсировини на гроші — навіть за мінімальними тарифами — здатні поступово змінити поведінку людей і зробити сортування звичною частиною повсякденного життя.
Від ідей до правил: як держава вибудовує систему управління відходами
Паралельно з науковими напрацюваннями та окремими ініціативами в громадах, питання сортування відходів поступово переходить у площину законодавчого регулювання. Про те, як саме має вибудовуватися система управління відходами на місцевому рівні, розповіла еколог КП «Чисте місто» Анна Філімоненко.
За її словами, у 2022 році в Україні набув чинності новий Закон «Про управління відходами», який ґрунтується на положеннях директив Європейського Союзу. Його ключова мета — запобігання утворенню відходів та зменшення їхніх обсягів, а також формування сучасної системи поводження з ними.
Анна Філімоненко, еколог КП «Чисте місто»
«Закон визначає напрямок розвитку управління відходами в Україні — як на рівні підприємств, так і в громадах. Зокрема, йдеться про впровадження сортування, підготовку відходів до повторного використання або рециклінгу, відновлення ресурсів, а також безпечне поводження з відходами, що не підлягають подальшому використанню та мають бути видалені, зокрема на сміттєспалювальних заводах або полігонах», — пояснює Анна Філімоненко.
Після ухвалення закону було розроблено Національний план управління відходами, а згодом — регіональні плани, які враховують особливості кожної області.
«У Дніпропетровській області регіональний план уже розроблений і наразі перебуває на стадії затвердження. Його обговорювали з представниками всіх громад області. Жовті Води входять до Кам’янського кластеру», — зазначає еколог.
Кластерний підхід передбачає об’єднання кількох територіальних громад у спільну систему управління побутовими відходами. Така система має узгоджену інфраструктуру та обслуговується одним регіональним полігоном для захоронення.
У межах одного кластера формується центральний полігон, а також планується будівництво перевантажувальних станцій, сортувальних ліній, заводів з переробки та утилізації відходів, а також окремих майданчиків для компостування. Регіональний план розрахований на перспективу щонайменше десяти років і покликаний забезпечити поетапну реалізацію поставлених цілей.
Після затвердження регіонального плану громади переходять до наступного етапу — розробки місцевого плану управління відходами. За словами Анни Філімоненко, цей процес зазвичай триває близько року.
«У місцевому плані має бути чітко прописано, як саме організовується роздільний збір відходів: чи це будуть додаткові контейнери на існуючих майданчиках, чи окремі пункти роздільного збору з необхідною кількістю контейнерів. Передусім необхідно впроваджувати сортування пластику, паперу, скла, металу, а також небезпечних відходів у складі побутових. Видів сортування значно більше, але починати завжди потрібно з базових», — підсумовує еколог.
Історія цього дослідження добре показує: питання сміття не зводиться лише до контейнерів чи полігонів. Воно починається з аналізу, продовжується рішеннями на рівні громади й зрештою впирається у готовність змінювати звичні підходи. У Жовтих Водах для цього вже є і напрацювання, і законодавчі рамки. Тепер усе залежить від того, як швидко ці можливості стануть реальними діями.
