Олена Анатоліївна Співак працює вчителем у Жовтих Водах уже 26 років, її знає не одне покоління учнів. Про свою роботу вона каже: "Я її не обирала, але, напевно, вона обрала мене." За ці роки вона навчила дітей англійської та іспанської, допомогла знайти себе та розвинути таланти, виховувала людяність і підтримку навіть у найскладніші часи.
Для Олени Анатоліївни школа - це місце, де панує тепло, натхнення та віра у майбутнє, а уроки - це не лише про знання, а й про розвиток особистості.
Олена СпівакФото: Олена Співак
Вчителька за покликанням
За своїм характером Олена Співак інтроверт, але професія вчителя допомогла їй позбутися комплексів, знайти себе, відкрити і реалізовувати свій позитивний потенціал і стала способом творити добро у цьому житті.
Олена Анатоліївна народилася в місті Олександрія, Кіровоградської області, у простій українській родині. Батько працював апаратником на заводі, мама - кухарем. Саме вони прищепили їй любов до навчання і сімейні цінності. Вона добре навчалася, закінчила школу зі срібною медаллю.
- Родина у моєму житті має особливе значення. Я дуже вдячна своїм батькам, що вони дали мені життя. Батькові було 45, мамі - 40, і до цього у них уже був п’ятирічний син, мій брат. Батьки прагнули дати нам, дітям, те, чого не змогли досягти самі.
Тому особливе місце у житті Олени займає пам’ять про батьків:
- Коли я закінчувала перший курс, у 1996 році, померла мама. Я залишилася напівсиротою у 18 років.А тато, якому на той час було 63 роки, сказав: «Я все зроблю, щоб ти закінчила інститут!». Якби не він, я б не працювала в школі. На жаль, у 2004 році пішов з життя і батько. Вдячність до батьків проходить червоною ниткою через всю мою виховну роботу з дітьми.
Коли постало питання вибору професії, Олена думала над різними варіантами:
- У восьмому класі мріяла стати фармацевтом, бо подобалися хімія та англійська. Але душа лежала до мов. Тому у 1995 році до Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов на спеціальність англійська та іспанська.
Після закінчення вищого навчального закладу Олена стояла перед вибором місця роботи. Певну роль у прийнятті рішення відіграла іспанська мова: під час пригодницької зимової поїздки додому вона зустріла знайому студентку, яка навесні принесла рекламний буклет Жовтоводської гуманітарної гімназії імені Лесі Українки з пропозицією працювати вчителем іспанської та англійської мов.
Фото: Олена Співак
Але обставини життя склалися таким чином, що перші 2 роки педагогічної діяльності викладала у педагогічному училищі, а потім вже протягом 15 років у гуманітарній гімназії імені Лесі Українки. Нині Олена вже 9-ий рік працює у ліцеї імені незалежності України.
- Англійська мова - моя робота, а іспанська - для душі. Зараз, після 25 років роботи у школі, я бачу, наскільки змінилися діти, - каже вчителька. - Раніше я була однієї вікової генерації з учнями, і це спрощувало спілкування. Сьогодні працювати стало складніше: різниця між поколіннями значно більша, прийшли діти Нової Української Школи, епідемія коронавірусу, війна - усе це впливає і на учнів, і на вчителів.
Для Олени бути вчителем-предметником і класним керівником - це рівноцінні поняття: глибокі знання учнів з предмету дуже важливі, але не менш важливі - виховні моменти та підтримка дітей у складні часи.
Добро крізь мистецтво та творчість
Віра завжди була важливою частиною життя Олени Анатоліївни.
- Народилася я в день Пресвятої Богородиці, і вважаю її своїм покровителем. Віра допомагає мені залишатися спокійною, приймати рішення та ставитися до дітей і колег з розумінням, — каже вона.
Ще до початку війни Олена Співак активно залучала учнів до добрих справ. Наприклад, разом із класом брали участь у новорічній благодійній акції волонтерки Світлани Герасименко, всі кошти від якої йшли на допомогу дітям із соціально незахищених родин.
- Я пояснювала дітям, що янгол всередині кожного з нас, а ці маленькі фігурки - символи підтримки й охорони тих, хто потребує допомоги. Ми разом купували янголяток, прикрашали ними школу на свята, — пригадує Олена.
Фото: Жовті Води City
Після початку війни вчителька шукала способи допомогти українським військовим.
- На початку війни паніка була у всіх. Для того щоб не зійти з розуму від нових реалій нашого життя я вирішила робити добро для інших людей, — розповідає вона.
Разом із учнями старших класів Олена започаткувала арт-майстерню «Патріот», де діти протягом 3 років розмальовували патріотичні поробки, які відправляли нашим військовим на фронт. Це поєднувало підтримку воїнів і арт-терапію для самих учнів - допомагало пережити страхи і стресові ситуації воєнного часу.
Фото: Жовті Води City
Окрім того, Олена разом зі своїми випускниками створила патріотичну клумбу на території школи, родзинкою якої є Тризуб- герб України. Ідея виникла у співпраці з Тетяною Львовою з міського музею, яка допомогла підібрати рослини та організувати композицію.
Фото: Олена Співак
- Робота з дітьми у такі складні часи навчила нас шукати сили, робити добро і підтримувати тих, хто поруч. Це додає сенсу і мені, і учням, — підсумовує Олена Анатоліївна.
Щирі очі учнів – найцінніша нагорода
Олена Анатоліївна згадує про особливі досягнення своїх учнів: переможці і призери обласних олімпіад з англійської та іспанської мов, міжнародних конкурсів призові місця у МАН та високі бали на ЗНО та НМТ.
Ще одна важлива складова її роботи - міжнародна співпраця. У 2023 році наш ліцей приєднався до американсько-українського проєкту «SELO», організованого для учнів та вчителів сел і маленьких містечок Інною Головахою, українкою, яка зараз проживає у США. Щотижня вже 3-ій рік учні зустрічаються онлайн із американським волонтером Джеффом Мідом для обговорення різних тем англійською мовою.
- Це не лише розвиток навичок аудіювання і говоріння, а й підтримка морального стану наших учнів. За час спілкування Джефф став нашим справжнім другом, під час зустрічей з яким обличчя дітей просто сяють від щирих посмішок.
Такий досвід показав Олені Анатоліївні: навіть у складні часи війни можна знаходити шляхи допомагати дітям і надихати їх на розвиток, залучати до міжнародної спільноти та дарувати радість навчання.
Фото: Жовті Води City
Серце віддаю дітям
Ми навідалися в кабінет Олени Анатоліївни, переглядаючи її альбоми та картини на. Стіни заповнені фотографіями дітей, проєктів, усмішками, які наче промовляють до нас крізь час. Кожна світлина - маленька історія: уроки, свята, поїздки, моменти, коли діти щиро сміялися, і ті, коли їхні очі світилися гордістю від досягнень.
Фото: Жовті Води City
- Як я вам вже казала, - починає Олена Анатоліївна, -через 25 років роботи вчителем перед тобою постають такі питання: хто ти, чим живеш, чим можеш бути корисним суспільству. На даний момент я не уявляю своє життя без колективу, без дітей, без обміну енергією у класі під час уроків, виховних заходів і спільних проектів.
Ми переглядаємо альбоми, і кожна сторінка ніби оживає. Діти, яких Олена Анатоліївна навчала, досі повертаються у її життя.
- Особливо зворушливими є моменти подяки від дітей і батьків: випускний вечір 2024 року: Сашко, який зараз знаходиться за кордоном, надіслав відео, дякуючи мені за людяність і доброту. Випускниця гімназії Алінка зараз викладає англійську онлайн і каже: «Я навчаю дітей так, як ви навчали нас».
Далі ми дивимося на картину, яку учениця Марійка намалювала спеціально для улюбленого класного керівника. А поруч - справжні паперові, не електронні, святкові листівки від Аміри на Різдво та Великдень. «Ви - неймовірна людина», - пишуть вони.
Фото: Жовті Води City
- Ці миті, - каже Олена Анатоліївна, - безцінні для мене. Діти навчили мене людяності. Перш за все, щирості, чесності, справедливості. Коли заходиш у новий клас, перше, що маєш встановити - це людський контакт. Якщо його немає, то навчання стає сухим, бездушним. Але коли контакт є, коли з дітьми можна сміятися і сумувати разом, тоді й навчання перетворюється на спільну подорож.
— Моя найзаповітніша мрія, — додає Олена Анатоліївна, — потрапити на стажування за кордон, щоб відкрити друге дихання, набратися натхнення і нових ідей для роботи із розумними талановитими українськими дітьми!
Наприкінці розмови я запитую Олену Анатоліївну, як би вона описала свою професію одним словом чи фразою.
— Серце віддаю дітям, — посміхається вона. — Ось так. Це про все.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
