6 червня — День журналіста, тому хочемо поділитися історією Владислава Калкатіна. Йому 51 рік, він родом із Жовтих Вод, все життя працював у медіа, а сьогодні — на фронті, на бойовій кухні.
Історією Владислава поділилася пресслужба ДП «СхідГЗК», де він раніше працював.
Джерело: офіційна сторінка ДП «СхідГЗК» у Facebook
«Спочатку я думав, що моя історія — не про героїзм. Але потім зрозумів: якщо вона переконає хоч когось, що не обов’язково бути десантником чи спецпризначенцем, аби бути корисним, — то це варто розповісти», — каже Владислав.
Фото: офіційна сторінка ДП «СхідГЗК» у Facebook
Владиславу 51 рік, народився він у Жовтих Водах. Навчався у школі №11 та мріяв пов’язати своє професійне життя із журналістикою, був активним у молодіжному русі. Під час навчання у 10-му класі очолив шкільний політклуб та вирішив розповісти про його діяльність у новоствореній міській газеті «Робітнича трибуна» (майбутні «Жовтоводські вісті»).
Написав статтю та приніс до редакції. З цього почалася співпраця юнака з місцевими ЗМІ.
Невдалий вступ на омріяну спеціальність у Дніпровський виш не зупинив творчих планів Влада. У 1991 році хлопець вступив до жовтоводського СПТУ-35 та почав паралельно працювати на міському радіо. «У той час головним редактором радіо працювала Валентина Яковлєва, а кореспондентом – Наталя Сіра, - згадує Владислав. – Започаткували 15-хвилинну молодіжну програму, яка виходила в ефір щотижня. Продовжував співпрацювати з газетою «Жовтоводські вісті». Свої статті присвячував молодіжній тематиці, актуальним проблемам.
Фото: офіційна сторінка ДП «СхідГЗК» у Facebook
Потім пішов служити в армію. Найцікавіше, що це був перший український призов! Служив я у так званих «космічних військах» - військах космічного зв'язку. Спочатку - на посаді пожежного, потім командира відділення, а півроку ще й поєднував з роллю кіномеханіка у клубі».
З дитинства він мріяв стати журналістом, ще у школі писав статті в міську газету. Згодом — радіо, телебачення, робота з легендами української журналістики, зокрема Миколою Канішевським, 1+1, ICTV, «Інформатором», D1. У лютому 2022-го Влад був керівником монтажерів на телеканалі і одним із тих, хто з колегами запустив інформаційний марафон в ефірі D1 після перших вибухів у Дніпрі.
У січні 2024 року Владислав отримав повістку. Попри хронічні проблеми зі здоров’ям, пройшов комісію та вступив до лав ЗСУ. Починав з охорони об’єктів, потім перейшов у підрозділ, що будує укріплення на Сході, а нині — кухар у відділенні забезпечення. Готує з побратимами по 80–90 порцій щодня.
«Я знаю, що мій обід — це теж внесок у перемогу. Коли хлопці кажуть "смачно", я розумію, що не даремно тут», — ділиться Владислав.
Кухарська команда намагається урізноманітнювати меню, додають спеції, купують щось за власний кошт, а у свята готують щось особливе — зелений борщ на Великдень, салат «Олів’є» на Новий рік.
Про службу Владислав говорить із вдячністю — вона змінила його внутрішньо. Він переконаний: кожен, хто здатен служити, має знайти своє місце в армії, без самовиправдань і уникання обов’язку.
«У мене немає зброї, я не на передовій. Але я на своєму місці. І це головне», — підсумовує він.
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
