Наталія Шум з Жовтих Вод, не любить коли її називають волонтером. Хоч, вже 10 років допомагати військовим для неї - це цілодобова віддана служба. Разом з однодумцями вона щоденно допомагає наближати перемогу, за це отримала нагороду від Валерія Залужного.
Жовті Води.City поговорили з Наталією і дізналися, які виклики зараз стоять перед волонтерами і як вона їх долає.
Фото: Facebook Наталія Шум
“Нас зібралася банда жінок похилого віку”: з чого почалося волонтерство Наталії
Восени 2014 року разом з групою однодумців пані Наталія розпочала виготовлення сіток. Це була початкова крапля у великій річці допомоги. Пізніше волонтер та її команда готували їжу для військових, шили речі та спальники і відвозили на передову.
"Нас зібралася банда, багато жінок похилого віку. Кожну сітку нам тоді освячував наш батюшка, отець Олексій. Ми з дівчатами почали тоді готувати військовим, складалися коштами пекли печиво, купували курей і запікали. Часто це все робили вночі, бо часу не вистачало. До нас долучилося багато людей тоді, деякі залишилися зі мною і до тепер".
Фото: Facebook Наталія Шум
З того часу волонтерство стало не просто діяльністю, а способом життя для Наталії. Вона не шукає визнання чи похвали, її мета - просто допомогти. І їй допомагають не лише місцеві мешканці, а й люди з інших міст та навіть країн, що виявляють готовність підтримати важливу справу.
У чому проблема?
Для волонтера час і гроші - це два великих виклики. Вони віддають свій час і енергію, щоб допомогти іншим, замість того, щоб відпочивати вихідними. Їхні кошти також йдуть на благодійність.
Однак, можливо, навіть більш виснажливим є психологічний аспект волонтерства. Вони часто стикаються зі стресом, емоційним вигоранням та відчуттям безсилля перед безліччю проблем, що потребують рішення.
Вже 10 років пані Наталія з однодумцями допомагає українським захисникам. Готують їжу, шиють речі, виготовляють свічки та маскувальні сітки, а потім відвозять це на передову.
Фото: Facebook Наталія Шум
Про початок діяльності, виклики та шляхи їх подолань розповіла волонтер Наталія Шум.
Пані Наталію знає чи не кожен місцевий мешканець. Завжди енергійна, активна, а люди вже давно між собою кажуть, що її прізвище чудово описує те, яка Наталія в житі. Вона постійно розв'язує проблеми людей, а мріє про перемогу та мир.
До 2014 року життя Наталії не відрізнялося від звичайного. Вона працювала вихователем у дитячому садочку, але все змінилося, коли вона пережила інсульт і вирішила вийти на пенсію. Втім, це не знімало з неї бажання допомагати й бути корисною для свого оточення.
Вже у 2012 році Наталія стала активісткою, борючись за права мешканців свого міста разом з іншими мешканцями. Проте її волонтерська діяльність вибухнула на повну восени 2014 року, коли почалася війна на сході України і торкнулася безпосередньо її родини.
“Волонтерство стало для мене способом життя. Я не можу стояти осторонь, коли бачу, що людям потрібна допомога. У 2014 році чоловік моєї сестри один із перших пішов в ЗСУ. Переживали всією родиною і розуміли, що треба починати якось допомагати всім військовим".
Фото: Facebook Наталія Шум
Щоденно Наталія та її команда стикаються з безліччю викликів, але вони не зупиняються. І хоча влада не завжди стоїть на їхньому боці, це не заважає їм робити свою справу.
Нещодавно пані Наталія була нагороджена відзнакою головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Це визнання було несподіваним, але воно ще раз підкреслює важливість її діяльності та вкладу у підтримку військових.
Фото: Facebook Наталія Шум
“У мене війна на першому плані”: як волонтерство впливає на стрес
Психологічно війна залишає свій слід на Наталії, але вона не здаватиметься. Жінка знає, що її робота важлива, і це дає їй силу продовжувати свою місію.
Наталія все своє життя розмовляла українською мовою, та лояльно відносилася до російськомовних. Втім після важкої втрати знайомого, принципово змінила своє оточення на українськомовне.
Фото: Facebook Наталія Шум
"У мене війна на першому плані, все інше потім колись. Я організм держу в тонусі, що не можна розклеюватися. Ти ж знаєш мене. Були моменти, коли загинув військовий якого я знала, і я конкретно похитнулася. Їхали якраз з волонтером Сашею до військових і мені було спочатку соромно просити, але ми в лісі зупинитися, стала – покричала, стало легше. Так іноді роблю, то в лісі, то десь в посадці".
Наталія Шум активно продовжує свою діяльність і зараз. Вона кожен день знаходить час, щоб спілкуватися з військовими, будучи постійно на зв’язку з ними через телефон. Її допомога не межується лише словами – її команда дівчат активно включається у виготовлення сіток, шиття речей, приготування печива, свічок, та збирання необхідних речей для поранених військових. Наталія не зупиняється навіть на передовій, продовжуючи виконувати свою місію допомоги військовим.
Чим відрізняється волонтерство 2014 та 2022 року?
За словами пані Наталії волонтерство у 2014 році та у 2022 році несе за собою різні виклики та можливості. Коли почалася повномасштабна війна, то роботи стало більше.
"У 2014 році, ми стикалися з відсутністю інформації та координації. На той момент, волонтерам доводилося діяти самостійно, шукати ресурси та підтримку самостійно. Соціальні мережі використовувалися, але не так активно, як сьогодні," - пояснює вона.
Фото: Facebook Наталія Шум
Проте, з роками ситуація змінилася. У 2022 році, волонтери мають більше ресурсів, доступу до інформації та підтримки.
"Мені особисто здається, що немає суттєвої різниці у волонтерстві між 2014 і 2022 роками. Я далі роблю те, що робила і раніше. Просто ми більше почали все робити. Зараз я зустріла більше людей, які мені можуть допомогти, ніж тоді, і ми така банда стала. Хто знайшов якусь організацію, хтось знайшов ще щось, чим ми можемо допомогти захисникам," - додає Наталія Шум.
Яке рішення?
Волонтерство для Наталії - це не лише збір коштів та речей, це віддана робота, і такому навчитися неможливо, каже жінка, треба брати та робити.
"Тут немає що навчатися, тут треба мати бажання," - розповідає Наталія. "Має бути довіра у людей до людини. Я вже над цим думаю півроку, хто такий волонтер? Ми тут інколи сиділи до ночі, так само люди вдома сидять і щось роблять. Власними коштами складаємося, бабусі хто скільки може дають, аби купити необхідні речі. Для мене волонтер це людина, яка стає сама і все робить, а людина яка бігає і просить у людей і везе, а потім називається волонтером - для мене це не волонтер".
Фото: Facebook Наталія Шум
У волонтерства є свої виклики чи задачі, особливо у період війни, а от проблем – немає, каже посміхаючись жінка.
"Нема проблем у волонтерів, ми вирішуємо задачі. Коли щось треба, шукаємо серед своїх, скидуємося коштами. Коли повномасштабна розпочалось, бабулічки просто і по дві, три гривні приносили. Але вони казали. ми хочем дати, бо знаємо тебе".
Що говорить експерт?
За словами психолога БФ "Голоси дітей" Тетяни Косяк, волонтери стають невід'ємною частиною підтримки фронтових міст. Однак, разом зі змаганнями за мир та допомогу потребуючим, вони також зіштовхуються зі стресом та втомою.
"Почуття безпорадності може виникати тоді, коли ми усвідомлюємо, що проблема набагато більше, ніж ми можемо зарадити", - пояснює психолог. "Це відчуття, коли ми не можемо контролювати ситуацію, і це може призвести до стану безпорадності".
Щоб подолати виснаження, психолог рекомендує створити список "Турбота про себе" та звернутися до арттерапевтичних технік, таких як "Пошук позитивних сенсів".
"Також можна вести щоденник вдячності або практикувати п'ять вдячностей щодня", - додає вона. "Важливо також працювати з тілом та виконувати дихальні техніки, які допоможуть повернутися до реальності", - підсумовує психолог. "Пам'ятайте, що протилежність депресивного стану є надія, і важливо мати короткострокові та довгострокові цілі".
Наталія Шум каже, що разом з однодумцями будуть продовжувати щодня допомагати українським захисникам, задля наближення нашої перемоги.
Співавтор: Павло Єштокін
Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
