Переселенка з Попасної вимушено почала життя наново у Жовтих Водах. У розмові зізнається, що живеться їй добре. Але Ольга Задніпрянська все ж мріє повернутися додому, щоби відновити улюблену справу - виноградарство. Про своє життя вона розповіла журналістам Жовті Води.City.
Жовті Води.City продовжують фіксувати злочини росіян проти українського народу. Якщо ви стали жертвою російської агресії та готові поділитися своєю історією - пишіть нам.
Про життя та виноградарство
Ольга Задніпрянська від народження проживала у Попасній, на Луганщині, допоки 24 лютого 2022 року до України не прийшла велика війна. Як багато хто у місті, жінка працювала на залізниці. Ба більше - була з династії залізничників. За її словами, у кожній другій сім’ї в Попасній хтось пов’язаний з цією діяльністю.
“Окрім роботи ще займалася виноградарством, - говорить жінка про своє захоплення. - Була членкинею великої спільноти, яка налічувала близько 12 гектарів земель і 200 учасників”. Напад росіян на Україну у 2014 році не найкращим чином вплинув на виноградарів Попасної, але ентузіасти продовжували свою справу.
Пані Ольга розповідає, протягом 2020 та 2021 років, їй разом із членами спільноти вдалося зробити чимало справ з доброустрою: поміняли 700 метрів водопровідної труби, відремонтували помпову станцію, зробили додаткову помпу, відремонтували будівлю управління і навіть вдалося організувати роботу так, аби вода для поливу була цілий рік.
Виноград "Страшенський", що вирощували у Попасній
“Ця війна відняла у нас все, - говорить Ольга, хвилюючись. - Ймовірно, що від нашої спільноти нічого не залишилось. Місцеві розповідають, що там все забирають та вивозять. У нас було дуже багато баків та місткостей для води, різноманітні інструменти, зварювальний апарат. Словом, все, що потрібно для роботи”. Жінка підкреслює, що дуже переймається через це, адже виноградарство - улюблена справа.
Як потрапила до Жовтих Вод?
Великої війни у Попасній ніхто не чекав, а коли постало питання евакуації на допомогу пані Ользі прийшли виноградарі з інших регіонів. Так вона опинилася у Нікополі, на Дніпропетровщині. Але на початку літа Нікополь став потерпати від регулярних обстрілів зі сторони росіян, тож жінка змушена була знову переїздити - так вона опинилася у Жовтих Водах:
“Тут проживають мої колеги, які допомогли мені обжитися у Жовтих Водах. Ми продовжуємо спілкуватися. Живемо у Жовтих Водах, як повинні жити всі люди” - запевняє переселенка з Попасної.
Про мрії переселенки Ольги з Попасної
Сьогодні місто Попасна непридатне до проживання. Росіяни перетворили населений пункт на суцільні руїни. Ольга Задніпрянська розуміє, що після деокупації потрібно буде немало працювати, щоби привести місто до ладу:
“По закінченню війни та деокупації, щоб ми повернулися у рідне міста та нам допомогли все відновити. Мрію відновити нашу спільноту, щоби ми знову радували жителів”, - ділиться Ольга. Жінка пишається тим, що їх виноград купували не тільки у Попасній, а й далеко за межами.
Про Попасну та попаснян
“Мені здається, що наше місто - найкраще на землі, а ще найрідніше”, - ледве стримуючи сльози, говорить Ольга Задніпрянська. Вона пояснює, що на Луганщині минули її дитинство та юність, там виросли її діти і минула більша частина життя. Знаходячись далеко від дому, пані Ольга продовжує стежити та життям попаснян через соціальні мережі.
“Дуже багато дітей отримують нагороди та похвальні листи. Чула навіть таке, що де живуть наші лікарі - там люди прагнуть потрапити до них. Вони відповідальні та дуже мобільні”, - пишається переселенка своїми земляками.
