До 24 лютого 2022 року Наталя Мамедова мала власну крамничку з солодощами у Попасній, що на Луганщині. Вона планувала працювати та розвивати власну справу, а через агресію росіян змушена поневірятись. Жовті Води.City вважають, у злочинах росіян немає строку давності. Тож, редакція продовжує збирати історії простих українців та фіксувати злодіяння рф проти мирного населення України.
Про життя до повномасштабної війни
“У Попасній від самого народження. Там навчалась, одружилася і діти народилися також там. Все там”, - говорить Наталя Мамедова, що тимчасово мешкає у Жовтих Водах. Вона ніколи не думала про те, що доведеться покидати рідну Луганщину.
У Попасній жінка мала власну справу - вона торгувала солодощами: цукерками та печивом.
“Починали все “з нуля”. І коли робочі процеси були налагоджені, щоб можна було спокійно працювати та жити - прийшла і знищила війна”, - підсумовує вона.
Родина Мамедових не вперше відчуває руйнівну агресію росіян, але стверджує, що у 2014 році все було інакше. Тоді сім’я виїхала з Попасної і незабаром повернулась додому, щоби налагоджувати життя в рідній оселі попри загрозу. Через пережитий досвід пані Наталя не поспішала виїздити, адже була переконана, що невдовзі ситуація стабілізується. Навіть, коли довелося виїздити - продовжувала тішити себе думкою, що це не надовго:
“Планували виїхати, пересидіти та повернутися. Але цього разу було все інакше”, - зітхає переселенка.
Наталя Мамедова згадує, як всією родиною сиділи під обстрілами і вірили, що ось-ось все скінчиться. Тим часом обстріли ставали все частішими, а жінка по можливості продовжувала працювати в крамничці:
“Люди залишались в місті. Вони хотіли їсти. Товар потрібно було реалізувати. Було страшно”.
Озираючись на пережите, попаснянка впевнена - знала б чим все скінчиться, то виїхала б одразу без вагань.
Про евакуацію під обстрілами
Останньою краплею став “приліт” в будинок неподалік. російський снаряд залишив величезну вирву і позбавив всіляких сумнівів - треба виїздити. На той час Попасну вже залишили надзвичайники та медики.
“Їхали під обстрілами, - згадує жінка. - Уламки падали поруч, тож ми порізали скати. Частину шляху до Бахмута ми долали на спущених. Коли з’явилася можливість замінити, то вдалось замінити тільки одне колесо. Була всього одна запаска”.
В евакуацію сім’я поспіхом взяла тільки теплі речі на декілька найближчих тижнів. Тиждень в Бахмуті минув швидко і одного дня ворожий снаряд вперше прилетів туди також. Сім’я прийняла рішення їхати далі, у більш безпечне місце. Наталя Мамедова говорить, що родичів в інших регіонах не мали, тож скористалися запрошенням подруги, яку своєю чергою запрошувала також подруга - так Мамедови опинилися у Жовтих Водах.
Про перші враження від Жовтих Вод та плани на майбутнє
Пані Наталя зізнається, що Жовті Води їй нагадують рідну Попасну до відновлення. Після 2014 містечко стрімко розвивалось, там з’явилося багато сучасних споруд, майданчиків тощо.
“До Жовтих Вод ми згодом звикли. Місто компактне та хороше, його легко вивчити та обігнути пішки”, - ділиться жінка. Вона зважує недоліки та переваги, але впевнена, що рано чи пізно зможе повернутися додому в Попасну.
